Отто Скорцені
О́тто Скорце́ні (нім. Otto Skorzeny; 12 червня 1908, Відень — 6 липня 1975, Мадрид) — австрійський інженер і підприємець, оберштурмбанфюрер СС. Співробітник СД, уславлений своїми успішними спецопераціями (найвідоміша з них — звільнення з ув'язнення усуненого від влади Беніто Муссоліні, 1943). ЖиттєписСин інженера-будівельника Антона Скорцені та його дружини Флорентіни, уродженої Зібер. Отто мав польське походження: прізвище Скорцені походить від назви села Скоженцин, де жили його предки.[4] Передвоєнний часУ 1932 році вступив у НСДАП (квиток №1 083 671). У лютому 1934 року вступив у 89-й штандарт СС (особистий номер 29 579), у складі якого брав участь у спробі нацистського перевороту в Австрії. Входив до складу загону СС, який скоїв вбивство канцлера Дольфуса. Після заборони НСДАП і СС входив у напіввійськові воєнізовані формування нацистів. Під час подій, які передували аншлюсу Австрії, був командиром однієї з мобільних команд австрійських СС. Керував арештом президента Австрії Мікласа. На чолі свого загону брав активну участь у єврейському погромі у Відні під час «Кришталевої ночі». 1939 року переведений у «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». Друга світова війнаУчасник бойових дій у Франції, Югославії і на радянсько-німецькому фронті. У квітні 1943 року переведений в 6-те управління РЗХА, яке займалось зовнішньою розвідкою, і призначений начальником відділу IVS. В обов'язки відділу входило проведення заходів з матеріального, морального й політичного саботажу за кордоном. Налагодив масштабне виробництво фальшивої валюти США і Великої Британії.  29 липня 1943 року Скорцені отримав завдання звільнити заарештованого італійського диктатора Беніто Муссоліні. 13 вересня 1943 року загін парашутистів СС під командуванням Скорцені висадився в Аппенінах поруч із гірськолижним готелем, де утримувався Муссоліні. Звільнивши його, Скорцені разом із Муссоліні вилетів у Рим, а потім — у Берлін. У жовтні 1944 року командував спеціальним загоном, який 15 жовтня 1944 року здійснив викрадення голови Угорщини адмірала Міклоша Горті. Під час Арденнського наступу Скорцені був призначений командиром диверсійних загонів (близько 2 000 осіб), котрі повинні були у формі американських військ здійснювати диверсії в тилу ворожих з'єднань, проте операція провалилась: майже 2/3 бійців загинули. У січня 1945 року керував подібною операцією на радянсько-німецькому фронті. У квітні 1945 року Скорцені доручили організувати безпеку так званої «Альпійської фортеці», розташованої у важкодоступних горах Тіроля. У перших числах травня Скорцені був призначений начальником Військового управління РЗГА. Операція «Довгий стрибок» Отто Скорцені розробив секретну операцію під кодовою назвою «Довгий стрибок», з наміром під час тегеранської конференції союзників убити Сталіна, Черчилля, Рузвельта або навіть викрасти їх у Тегерані, потрапивши до посольства Великої Британії зі сторони вірменського кладовища, на котрому починалося джерело[5][6] (пізніше, в 1966 році він підтвердив, що мав таке доручення). Після війни15 травня 1945 року заарештований американськими військами у Штаєнмарці. У вересні 1947 року постав перед судом Американського військового трибуналу в Дахау. Але був виправданий і звільнений. Певний час працював в архіві американських окупаційних військ. У квітні 1948 року був заарештований німецькою владою і поміщений у табір для інтернованих воєнних злочинців у Дармштадті. 26 липня 1948 року втік. На думку ряду дослідників, у 1949 році Скорцені створив підпільну організацію «Павук», яка організовувала зустріч колишнім членам СС. Можливо, її каналами Німеччину покинули понад 500 воєнних злочинців. У 1950 році поселився в Іспанії, займався підприємництвом. У січні 1951 року прізвище Скорцені було офіційно виключене зі списку воєнних злочинців, які розшукувались владою ФРН. Брав активну участь у створенні Об'єднання колишніх військовослужбовців військ СС. Працював консультантом у єгипетського президента Гамаля Абделя Насера та аргентинського президента Хуана Перона. Помер від раку 6 липня 1975 року в Мадриді. НагородиМіжвоєнний період
Друга світова війна
Бібліографія
Галерея
Посилання
Див. такожПримітки
Джерела та література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
