Охлупін Ігор Леонідович

Охлупін Ігор Леонідович
Охлупін Ігор Леонідович
Народився	17 вересня 1938 ; СРСР
Помер	9 червня 2018 (79 років) ; Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	актор, кіноактор
Знання мов	російська
Заклад	Театр імені Маяковського
Роки активності	з 1960
Нагороди	;
IMDb	ID 0645614
	; ; ;

Ігор Леонідович Охлупін (17 вересня 1938 — 9 червня 2018) — російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1988).

Біографія

Ігор Охлупін народився в родині актора Леоніда Охлупіна, почесного громадянина Свердловська. У 1960 році закінчив Вище театральне училище ім. Бориса Щукіна (учень Віри Львової). В тому ж році він був прийнятий до трупи Театру ім. Володимира Маяковського, який у той час очолював Микола Охлопков^[1]. Дебют, щоправда, відбувся на телебаченні — в телеспектаклі «Бурштинове намисто» за п'єсою Миколи Погодіна, де актор-початківець став партнером Юлії Борисової. В театрі Охлупін впродовж ряду років грав невеликі ролі, нерідко без слів, в основному вступи у старі спектаклі. Тим не менше, навіть в невеликих ролях молодого актора глядачі запам'ятовували і відзначали критики. Першу велику роль Ігор Охлупін отримав у 1966 році — у виставі «Цар Едіп» з трагедії Софокла. Його Едіп став головним достоїнством вистави, що не мала успіху^[2].

У 1967 році художнім керівником Театру імені Маяковського був призначений Андрій Гончаров, і дуже скоро Охлупін став одним з провідних акторів театру. Серед кращих ролей молодого Охлупіна — Морозко у виставі Марка Захарова «Розгром» (1969), став однією з найбільш популярних московських вистав того часу.

Актор бездоганно органічний, Ігор Охлупін, як зазначала критик Ніна Велєхова, «любить тих, кого грає» і вміє завоювати увагу глядачів^[3]. Серед кращих його ролей — Сергій Серьогін в «Іркутській історії» Олексія Арбузова, Ераст Громилов у «Талантах і шанувальниках» Олександра Островського, Тригорін в чеховській «Чайці». З більш пізніх — Фрол Федулич Прибитков у «Жертві століття» і Він у «Старомодній комедії» А. Арбузова.

9 червня 2018 році Ігор Охлупін помер у лікарні після нетривалої хвороби^[4].

Родина

Ігор Охлупін був одружений з актрисою Наталією Вількіною. Їх донька — Олена Охлупіна, актриса Малого театру.

Визнання та нагороди

Заслужений артист РРФСР (1971).
Народний артист РРФСР (1988).
Орден Дружби (3 лютого 1998) — за великі заслуги в розвитку театрального мистецтва^[5]

Творчість

Театральні роботи

Театр імені Володимира Маяковського

1961 — «Гамлет» В. Шекспіра — Тінь батька Гамлета, Другий могильник (вводи)
1961 — «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта — Солдат
1964 — «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта. Постановка В. Дудіна — Симон
1966 — «Цар Едіп» Софокла — Едіп
1966 — «Смерть Тарєлкіна» А. В. Сухово-Кобиліна; режисер Петро Фоменко — Ох
1966 — «Іркутська історія» А. Арбузова; режисер Микола Охлопков — Сергій
1968 — «Таланти і шанувальники» А. М. Островського — Ераст Громилов
1969 — «Розгром» по А. Фадєєва; режисер Марк Захаров — Морозко
1970 — «Трамвай Бажання» Т. Вільямса, режисер А. Гончаров — Мітч
1970 — «Марія» А. Салинського — Миронов
1971 — «Зимова балада» А. Вейцлера, А. Мішаріна — Северів
1971 — «Дядечків сон» по Ф. М. Достоєвському — Вася
1972 — «Дума про Британку» Ю. Яновського — Петро Несвятипасха
«Банкрут, або Свої люди — розрахуємося!» А. Остростровского — Большов
«Бесіди з Сократом» Е. Радзинського — Продик
«Довгоочікуваний» А. Салинського — Чередняк
«Чайка» А. П. Чехова — Тригорин
«Аморальна історія» Е. Брагінського, Е. Рязанова — Філімонов
«Агент 00» Г. Боровика — Спеціальний помічник
«Захід» І. Бабеля — Іван Пятірубель
«Уроки музики» Л. Петрушевської — Федір Іванович
1994 — «Жертва століття» за п'єсою О. М. Островського «Остання жертва» — Фрол Федулича Прибитков
«Театральний романс» по «Кукушкіним сльозам» А. Н. Толстого — Хомутов
2002 — «Одруження» М. В. Гоголя; режисер Сергій Арцибашев — Яєчня
2004 — «Старомодна комедія» А. Арбузова; режисер В. Портнов — Він
2005 — «Мертві душі» по Н. В. Гоголю; режисер С. Арцибашев — Прокурор
2010 — «Три сестри» А. П. Чехова; режисер С. Арцибашев — Чебутикін
2012 — «Пан Пунтила і його слуга Матті» Б. Брехта. Постановка М. Карбаускіса — Пастор

Театральне товариство Олега Меньшикова

1998 — «Горе від розуму» Олександра Грибоєдова. Режисер Олег Меньшиков — Фамусов

Роботи на телебаченні

1969 — «Здрастуйте, наші тата!» (телевізійний спектакль) — учитель

1971—1972 — «День за днем» Михайла Анчарова (телевізійний спектакль) — Микола Андрійович Пахомов
- Січень, 29-е. Субота (10-я серія)
- Лютий, 21-е. Понеділок (11-я серія)
- Квітень, 14-е. Четвер (13-я серія)
- Вересень, 24-е. Неділя (15 серія)
- Жовтень, 29-е. Субота (16 серія)
- Грудень, 28-е. Четвер (17 серія)