Оцінка складності розробки ПЗОцінювання складності розробки ПЗ — процес передбачування найбільш ймовірного використання зусиль необхідних для розробки чи підтримки програмного забезпечення на основі неповних, неточних та зашумлених даних. Оцінка необхідних зусиль може використовуватись як вхідні дані планів проєкту, планів ітерації, бюджету, аналізу інвестицій, формування ціни, та раундів аукціону. Практичні результатиОпубліковані опитування практики оцінювання стверджують що експертна оцінка є основною стратегією при оцінюванні зусиль необхідних для розробки ПЗ[1]. Зазвичай оцінки зусиль є надто оптимістичними і присутня надмірна впевненість в їх точності. Середнє перевищення оцінених зусиль дорівнює приблизно 30 % та не зменшується з часом. Для огляду опитувань про оцінку складності розробки, дивіться[2]. Щоправда, вимірювання помилки в оцінці не є проблемою, див Обчислення точності оцінки. Надмірна впевненість щодо точності оцінки зусиль ілюструється виявленням того факту що в середньому якщо інженер на 90 % або «майже впевнений» що необхідні зусилля увійдуть в інтервал мінімум-максимум, насправді частота попадання витрачених зусиль в інтервал оцінювання є лише 60-70 %[3]. Зараз термін «оцінка зусиль» використовується для позначення різних понять, таких як найбільш ймовірне використання зусиль (модальне значення), зусилля що відповідають 50 % ймовірності не перевищення (медіана) запланованих зусиль, зусиль що покриті бюджетом чи зусиль що використовуються для пропозиції ціни клієнту. Вважають що такі оцінки переважно неуспішні, через проблеми в комунікації що можуть виникнути та тому що ці поняття створені з різною метою[4][5]. ІсторіяДослідники та практики звертали увагу на проблеми оцінки складності розробки для проєктів щонайменше з 1960-х, дивіться наприклад роботи Фарра[6] та Нельсона.[7] Більшість досліджень фокусувались на створенні формальних моделей оцінки. Ранні моделі зазвичай базувались на регресійному аналізі чи математично запозичувались від теорій з інших предметних областей. Відтоді було опробувано багато підходів до моделювання, такі як обґрунтування на основі прецедентів[en], класифікація та регресійні дерева, симуляція, штучні нейронні мережі, Баєсівска статистика, лексичний аналіз специфікації вимог, генетичне програмування, лінійне програмування, нечітка логіка, статистичний бутстреп, та комбінація двох чи більше таких моделей. Можливо найбільш поширеними сьогодні методами оцінки є параметричні моделі оцінки COCOMO та SLIM. Обидві моделі беруть за основу дослідження проведені в 1970-х та 1980-х та відтоді відкалібровані новими даними. Останнім серйозним оновленням було COCOMO II в 2000-му році. Розробка обидвох моделей проводиться консультаційними фірмами.[8] Підходи до оцінки що базуються на вимірюванні розміру функціональності, наприклад функційні точки, також беруть за основу дослідження 70-х — 80-х, але були перекалібровані а також змінено підходи для вимірювання, як наприклад «точки історії користувача»[9] в 1990-х та COSMIC в 2000-х. Підходи до оцінюванняІснує багато способів категоризації підходів до оцінювання складності.[10][11] Основними категоріями є наступні:
Нижче подано приклади підходів до оцінювання з кожної категорії.
Вибір підходу до оцінювання
Обчислення точності оцінкиНайбільш поширеною мірою середньої точності оцінювання є середня величина відносної помилки MMRE (англ. Mean Magnitude of Relative Error), де величина відносної помилки MRE кожної оцінки описується як: MRE = Ця міра критикувалась[14] і існує кілька альтернативних мір, таких як більш симетричні[15] , Зважене середнє квартилів відносних помилок (англ. Weighted Mean of Quartiles of relative errors, WMQ) [16] та Mean Variation from Estimate (MVFE).[17] Велику помилку в оцінці не можна одразу інтерпретувати як індикатор поганої здатності до оцінювання. Додатковими причинами можуть бути поганий контроль витрат проєкту, висока складність розробки, та випуск більшого функціоналу ніж планувалося. Фреймворк для покращеного використання та інтерпретації вимірювань помилки оцінювання подають в[18]. Психологічні проблемиІснує багато психологічних факторів що потенційно пояснюють сильну тенденцію щодо надто оптимістичних оцінок, з якими треба справлятись зля збільшення точності оцінок. Ці фактори є суттєвими навіть при використанні формальних моделей оцінювання, тому що багато вхідних даних до цих моделей базуються на людських судженнях. Фактори що виявились важливими: прийняття бажаного за дійсне, ефект прив'язки, омана планування та когнітивний дисонанс. Обговорення цих та інших факторів може бути знайдене в роботах Йорґенсена та Грімстада.[19]
Див. також
Зноски
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
