Ошко Володимир Петрович

Ошко Володимир Петрович
Народився	20 жовтня 1930(1930-10-20)  Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Помер	29 листопада 2008(2008-11-29) (78 років)  Дніпропетровськ, Україна
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater	Національна металургійна академія України
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Володимир Петрович Ошко (20 жовтня 1930(19301020), селище Амур, передмістя Дніпропетровська, тепер у складі міста Дніпра Дніпропетровської області — 29 листопада 2008, місто Дніпро) — український радянський і компартійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського міськкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Член ЦК КПУ в 1981—1986 роках. Кандидат технічних наук. Член Академії технологічних наук України (2002).

Народився в робітничій родині. Трудову діяльність розпочав у 1942 році слюсарем Ташкентського машинобудівного заводу в Узбецькій РСР. У 1949 році закінчив середню школу № 63 міста Дніпропетровська.

У 1954 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Здобув спеціальність інженера-металурга.

З 1954 року — асистент кафедри сталі Дніпропетровського металургійного інституту, навчався у аспірантурі.

Член КПРС з 1955 року.

У 1957—1960 роках — 1-й секретар Жовтневого районного комітету ЛКСМУ міста Дніпропетровська; секретар, 2-й секретар Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1960—1963 роках — підручний сталевара, сталевар, майстер мартенівського цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.

У 1963—1964 роках — 2-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.

У 1964—1976 роках — 1-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Дніпропетровська.

У липні 1976 — серпні 1983 року — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КПУ.

У 1983—1985 роках — старший майстер мартенівського цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.

З 1985 року — на пенсії. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 — 1987 роках. З 1987 року працював на інженерних посадах на Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського, був головою бібліотечної ради металургійного заводу.

Потім — пенсіонер в місті Дніпропетровську.

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• 10 медалей
• Грамота Президії Верховної Ради Української РСР (17.10.1980)
• почесний громадянин міста Дніпропетровська (2001)

• (рос.)[1]
• (рос.)[2]
• (рос.)[3]^{[недоступне посилання з червня 2019]}