У дорослому футболі дебютував виступами за команду клубу «Венеція».
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1928 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні шість сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним гравцем команди. У складі «Інтернаціонале» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,35 голу за гру першості. За цей час виборов титул чемпіона Італії.
Протягом 1934—1936 років захищав кольори команди клубу «Ювентус». За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Італії.
1936 року перейшов до клубу «Рома», за який відіграв 4 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду римського клубу у 1940 році.
Виступи за збірну
1933 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни лише 17 матчів, забивши 4 голи. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1938 року у Франції, здобувши того року титул чемпіона світу.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1947 року, очоливши тренерський штаб клубу «Падова».
Другим і останнім місцем тренерської роботи був клуб «Рома», команду якого П'єтро Серантоні очолював як головний тренер до 1951 року.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
