Павел Гюлле

Павел Гюлле
пол. Paweł Marek Huelle
Народився	10 вересня 1957(1957-09-10)[1][2][…]  Гданськ, Польська Народна Республіка[1]
Помер	27 листопада 2023(2023-11-27)[4] (66 років)  Гданськ, Поморське воєводство, Республіка Польща
Поховання	Цвинтар Сребжиськоd[5]
Країна	Республіка Польща
Діяльність	сценарист, письменник, журналіст, літературний критик
Сфера роботи	література[6], літературна критика[6] і радіопрограмаd[6]
Alma mater	Гданський університет
Заклад	Медичний університет у Гданську
Знання мов	польська[7][6]
Magnum opus	Who was David Weiser?d
Членство	Польський PEN Clubd
У шлюбі з	Ida Łotocka-Huelled
Нагороди	Премія Самуеля Богуміла Ліндеd (2005) Премія Фундації ім. Косцєльських (1988) Премія Андреаса Грифіусаd (1992) Паспорт Політика
Павел Гюлле у Вікісховищі

Павел Марек Гюлле^[8] (інші варіанти написання Хілле, Хюлле; пол. Paweł Marek Huelle, 10 вересня 1957, Гданськ — 27 листопада 2023) — польський письменник, журналіст, сценарист.

Павел Гюлле закінчив факультет польської філології у Гданському університеті. У серпні 1980 року він був одним із ініціаторів заклику про створення незалежної студентської організації.

Його прийняли на роботу в Незалежну самоврядну професійну спілку «Солідарність», а також він був членом редакції «Głosu Wolnego», який видавали в час І Національного з'їзду делегатів зв'язку. Після впровадження воєнного стану він співпрацював із «Самвидавом».

Павел Гюлле викладав філософію у Гданській медичній академії. В 1994–1999 роках був директором Польського телебачення в Гданську. Свою творчість письменник найчастіше присвячує своєму рідному місту Гданськ. Дебютний роман «Вайзер Давідек» (опублікований 1987) отримав широке міжнародне визнання, перекладений багатьма мовами, а у 2000 році був екранізований Войцехом Марчевським під назвою «Вайзер». Зараз він є членом польського «ПЕН-клубу» і навіть обійняв обов'язки заступника голови цієї організації.

У 2008 році за роман «Тайна вечеря» Павла Хілле було номіновано до літературної нагороди «Ніке», а у 2001 році за книгу «Мерседес-бенц». Завдяки роману «Із листів Грабалу» був лауреатом премії Паспорт Політики.

У 2012 році президент Броніслав Коморовський нагородив його Офіцерським Хрестом Ордену Відродження Польщі. У 2010 році Павел Гюлле був членом комітету підтримки Броніслава Коморовського, у зв'язку з передчасними виборами президента.

Він один із найяскравіших художніх літописців рідного міста, який стоїть поряд із такими особами як Гюнтер Грасс та Стефан Хвін. Одружений із художницею Ідою Лотоцькою-Гюлле.

Павел Гюлле є автором таких книг:

Павел Гюлле також є співавтором сценаріїв до деяких фільмів.

За мотивами його творчості неодноразово ставилися спектаклі: в Театрі телебачення «Стіл» (2000) та «Срібний дощ» (2000), а також «Купальня Острув» в Театрі імені Юліуша Остерви в Любліні. У 2000 році Войцех Марчевський зняв фільм «Вайзер» на основі роману письменника.

• «Тотальний футбол». Жадан Сергій, Сняданко Наталка, Ушкалов Сашко, Положій Євген, Марек Беньчик, Гюлле Павел, Ґерке Наташа, Пйотр Семйон. Переклад з польської Богдана та Дзвінка Матіяш, Ст. 216^[9]

• «Мерседес-Бенц. Із багажником. Пер.з пол. |title=Андрівська Лариса|Cite web |url=https://anetta-publishers.com/books/106/%7Caccessdate=2019 |ISBN: 9786177654215

• Павел Гюлле «Грані-Т»
• Равлики, калюжі, дощ [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Вербалізація концепту «Зовнішність людини» в мовному просторі Ю. Андруховича та П. Гюлле [Архівовано 3 вересня 2020 у Wayback Machine.]