Павук Василь Генадієвич

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.

Павук Василь Генадієвич
Народження	2 листопада 1967(1967-11-02) (57 років)  Шибалин, Бережанський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поет, скульптор
Діти	Павук Віталій Васильович
Сайт	artpavuk.com%20artpavuk.com
Павук Василь Генадієвич у Вікісховищі

Василь Геннадійович Павук (нар. 2 листопада 1967(19671102), Шибалин, Тернопільська область) — український художник, літератор, публіцист, громадський діяч, поет, скульптор^[1].

Народився 2 листопада 1967 року в с. Шибалині Бережанського району^[1].

• 1983 рік — закінчив Шибалинську восьмирічну школу, та Бережанську художню школу. В 1983—1984 роках навчався в Бережанській середній школі.
• 1988 рік — закінчив Косівський технікум декоративно-прикладного мистецтва^[1].
• 1988—1990 роки — служив строкову службу в радянській армії.
• 2002—2010 роки — Шибалинський сільський голова. Обирався депутатом Бережанської районної ради та Тернопільської обласної ради. Редактор друкованого видання при виконавчому комітеті Шибалинської сільської ради — «Шибалинська газета».
• 2005—2011 роки — організатор та керівник Бережанської районної організації партії ВО «Свобода». Добровільно склав із себе повноважень керівника. Після цього вважає себе позапартійним.
• 2005—2010 роки — співзасновник та редактор громадсько-політичного видання «Разом».
• 2011—2018 роки керівник ГО „Громадсько-ідеологічний клуб «Золотий перетин»“^[2].

Василь Павук є автором статей на мистецькі та громадсько-політичні теми, котрі друкували в районних, обласних та всеукраїнських виданнях.

У 2001 році біля храму святого апостола і євангеліста Іоана Богослова збудовано каплицю з фігурою Божої Матері за проєктом Василя Павука.

У 2004 році Скульптури святих Петра і Павла з залізобетону на подвір'ї того ж храму.

У 2021 році став півфіналістом конкурсу ілюстраторів «Illustrators for the future contest», США^{[джерело?]}.

• Участь у збірних образотворчих виставках в кількох містах (Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, Бережани, Тернопіль) в Україні та за кордоном (Рим, Італія).^[1]
• Твори зберігаються в музейних та приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Німеччині, Італії, Франції, Іспанії, Португалії, Мексиці.
• Срібна медаль та участь у міжнародній виставці-конкурсі екслібрисів (1992, м. Рим, Італія),
• Персональні виставки живопису, графіки — Бережани (1992) в Бережанському краєзнавчому музеї.
• Тернопіль (1996) в Картинній галереї Тернопільської обласної спілки художників України.
• 2015—2016 роки — учасник Паризької бієнале^[fr], Франція. Для бієнале зняв 42 годинний фільм (30 серій) фільм «Спостереження за картиною»^[3].

В Італії колекціонер Маріо Де Філіппіс видав кілька збірок з екслібрисами, до яких увійшли і роботи Василя Павука^[4][1].

Сімейна студія «Pavuk-Film», знімає короткометражні фільми:

• «Любов є…» (спеціальний приз журі фестивалю «The Next Big Thing—2014»).
• 15 секундний фільм «Чарлі Чаплін» (2015, 1-е місце на міжнародному конкурсі, організованому Британською Радою в Україні та ЮНІСЕФ).
• Фільм «…Бережани, Бирижини…» фіналіст кінофестивалю урбаністики «86» (2015).
• Спеціальний приз журі фестивалю «Де Кіно» 2016, проведеного у Києві кіностудією FILM.UA Group та телеканалом 1+1.
• Фіналісти конкурсу короткого метру «Різдвяне диво» (1+1 медіа, 2016).
• Тричі фіналісти та двічі переможці фестивалю «Кіномедіа» у номінаціях експериментальне кіно (2014, 2015, 2016).
• Відео «Після війни… Хто має мати право голосувати» демонструвалося на фестивалі «Найбудекіно», м. Київ, 2023 рік^[5].

• Переможець поетичного конкурсу Democracy Frontline (Організатори програми ГО Media Frontline e.V. (Berlin) та ГО Тинк Тенк Юкрейн (Харків) — 2023 рік, вірш «Що буде після війни?».

• Шургот Я. Художник от Бога (про худож. В. Павука) // Книжное обозрение. — Москва, 1992. (рос.)
• Павук В. Знайшов себе: розмова з худож. В. Павуком / записала І. Кудляк // Бережанське віче. — 2000. — 7 січ. — С. 3. — (Мистецтво).
• Про В. Павука // Графіка. Декоративно-прикладне мистецтво: каталог музейної збірки. Ч. 2 / Тернопільський обласний художній музей; упоряд. О. М. Войтович та ін.; авт. вступ. ст. І. Дуда; за ред. І. М. Дуди. — Т.: Астон, 2008. — 144 с. — С. 97—98.
• Про В. Павука // Живопис. Скульптура: каталог музейної збірки. Ч. 1. / Тернопільський обласний художній музей; упоряд. О. М. Войтович та ін.; авт. вступ. ст. І. Дуда ; за ред. І. М. Дуди. — Т.: Астон, 2007. — 144 с. — С. 83.
• Велиган Я. Вічне і теперішнє: про художника В. Павука / Я. Велиган // Подільське слово. — 1996. — 16 березня. — С. 4. — (Мистецтво).
• Зінчук Л. Чарівний світ митця: персональна виставка художника В. Павука в Бережанському музеї книги / Л. Зінчук // Бережанське віче. — 2012. — 23 листоп. — С. 4. — (Творчість).
• Тернопільський «бенефіс» Василя Павука: виставка художника в Тернопільській художній галереї // Західна Україна. — 1996. — 17—23 лютого. — С. 2.
• З. Бойко, Н. Волинець, В. Ханас Павук Василь Геннадійович (02.11.1967, с. Шибалин Бережанського р-ну) — художник, літератор, публіцист, громадський діяч / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 12. — ISBN 978-966-528-279-2.

• Персональний сайт
• Василь Павук (Букнет)
• Василь Павук (Saatchi Art)
• Стаття на сайті Тернопільщина
• Твори на сайті arts.center
• Стаття на сайті LB.ua
• на сторінці 307 «МИСТЦІ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ»

Ця стаття є автобіографією, редагується фігурантом статті або особами чи організаціями, які безпосередньо пов'язані з ним. Її вміст може суперечити правилу Вікіпедії щодо нейтральної точки зору. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення)