Палаузов Володимир Миколайович

Палаузов Володимир Миколайович
Народився	12 травня 1851(1851-05-12)
Помер	30 січня 1920(1920-01-30) (68 років)
Країна	Російська імперія
Діяльність	політик, правник, криміналіст, викладач університету
Галузь	правознавство[1], криміналістика[1], кримінальне право[1] і кримінально-процесуальне право[1]
Alma mater	Рішельєвський ліцей і Імператорський Новоросійський університет
Науковий ступінь	Legum Doctord
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Патлаєвський Іннокентій Устинович[2]
Знання мов	російська[1]
Заклад	Імператорський Новоросійський університет
Членство	Болгарська академія наук
Посада	депутат Народних зборів Болгарії[d]

Палаузов Володимир Миколайович (12(24) травня 1851, Одеса — 13 лютого 1920, там же) — правознавець болгарського походження, доктор права з 1885, професор з 1886.

Після закінчення Рішельєвського ліцею в Одесі поступив в 1868 році на юридичний факультет Новоросійського університету, який закінчив кандидатом права в 1872 році. Був залишений при університеті для приготування до професорської діяльності. Магістерську дисертацію «До питання про форму участі народного елемента в кримінальній юстиції» (в «Записках Імператорського Новоросійського Університету», том XX; окреме видання — Одеса, 1876) захистив у 1878 році. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 років грав видну роль в справі цивільного управління в Болгарії, займав в країні різні посади, але в підсумку все ж повернувся до Одеси. У 1880 році був обраний доцентом, в 1884 році — екстраординарним професором кримінального права в Новоросійському університеті. У 1885 році став доктором кримінального права після захисту дисертації «Постановка питань присяжним засідателям по російському праву» (в «Записках Імператорського Новоросійського Університету», том XLIII, окреме видання — Одеса, 1885). У 1886 році був призначений ординарним професором кримінального права, а з 1887 року став викладати разом з кримінальним процесом і кримінальне право. Член-засновник Товариства правознавства і державних знань

• Палаузов // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б в г д} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. ↑ Модзалевский Б. Л. Патлаевский, Иннокентий Иустинович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1902. — Т. 13. — С. 378–379.
   d:Track:Q656d:Track:Q25871913d:Track:Q21175484d:Track:Q1963546d:Track:Q1960551d:Track:Q4299399