Палац князя Олексія
Палац князя Олексія (також Палац правителів князівства Феодоро) — усталена в історичній науці назва руїн будівлі на Мангупі, яку прийнято вважати резиденцією правителів Феодоро. Розташовувався в центральній частині плато, за 120 метрів на південний схід від Великої базиліки[1]. В ансамблі комплексу фортеці та печерного міста «Мангуп-Кале» Палац правителів князівства Феодоро оголошений пам'яткою культурної спадщини України національного значення[2]. Археологічні розкопки, які планомірно ведуть на пам'ятнику з 2006 року, ще далекі від завершення[3]. ОписПалац, в архітектурно-планувальному виконанні, як укріплена резиденція світського феодала, був складним багатофункціональним комплексом[4]. Дослідники в різний час по-різному реконструювали його зовнішній вигляд. А. Якобсон вважав палац у формі асиметричної в плані будівлі — складний ансамбль з приблизно десятка пов'язаних один з одним приміщень, розташованих за північ-південь[5], Є. Суров, за результатами розкопок 1968 року вважав будову суворо симетричною, як двоповерхову прямокутну будівлю зі зверненим на південь головним фасадом[6]. А. Герцен, за результатами багаторічних робіт Мангупської експедиції, пропонує своє бачення палацу, підтримуване багатьма істориками. Сучасна реконструкція спирається на ідеї Якобсон і більш ранні, Лепера, розвиваючи їх у світлі останніх досліджень і передбачає складний комплекс будівель, іноді різночасних, різної поверховості (від одного до трьох у кутових вежах), з внутрішнім парадним двором та колонами двоповерхової галереї перед[3][7]. ІсторіяСліди житлової та господарської забудови на місці палацу датуються з ранньовізантійського часу (VI—VII століття) і місце було заселене у всі періоди життя городища[8]. За висновками Олександра Герцена палац побудований на місці і, частково, з матеріалу руїн резиденції візантійського намісника часів Юстиніана I VI—VII століття. Від стародавньої будівлі використано кам'яні блоки та численні архітектурні деталі (зокрема, декоративні деталі з проконесського мармуру з острова Мармара, що постачався до Криму за часів ранньої Візантійської імперії). Від візантійських будівель збереглися нижні частини кладок, які на час будівництва палацу вже були приховані землею[9]. У XIV столітті на місці палацу, поза стінами цитаделі, розташовувалася група садиб, одна з яких, виділяючись розмірами, могла бути резиденцією першої особи міста. Усі садиби загинули у пожежі кінця того ж століття[5]. У «поемі ієромонаха Матвія», котрий відвідав Мангуп у 1390-х роках, на думку А. Герцена, палац не згадується — можливо, перший палац нічим, від інших будівель, не виділявся і мандрівник не звернув на нього увагу[10]. У науково-популярній книзі «Княжество Феодоро та його князі» стверджується, що Матвій миттю згадує побачені ним «чудові кам'яні палати», з «портиками та колонами»[11]. Час будівництва храму, на думку істориків, відомий з грецького напису на притолоці дверей, що говорить
У перекладі В. Латишева текст виглядає так:
Деякі будівлі вчені належать до часу князя Ісаака (1465—1474). Після падіння Мангупа в 1475 палац був повністю зруйнований, «щоб нічого не нагадувало про мангупських князів»[8][14][9]. ВивченняПам'ятник відомий лише з археологічних досліджень, оскільки, на відміну інших пам'яток городища, не згадується мандрівниками і істориками. Палац «знайшов» у 1912 році Р. Лепер, який почав розкопки земляного пагорба в центральній частині Мангупського плато. Протягом двох наступних сезонів вчений відкрив контури великих архітектурних об'єктів — центральну частину палацового комплексу[15][8]. А. Якобсон, за дослідженнями 1938 року, виділяв три етапи життя палацу: перший історик датував у широких межах XIV століттям, який закінчився наприкінці того ж століття пожежею та руйнуванням. Другий — реконструкція (або нове будівництво в правління князя Олексія до 1470-х років і третій закінчувався падінням Мангупа в 1475 році[6]. У 1968 році розкопки пам'ятника проводив Є. Суров[5], з 2006 постійні дослідження веде Мангупська археологічна експедиція. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
