Палієнко Микола Олександрович

Палієнко Микола Олександрович
Народився	3 жовтня 1944(1944-10-03) Семенівка, Миколаївська область
Помер	16 лютого 2022(2022-02-16) (77 років) Одеса, Україна
Діяльність	поет
Alma mater	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Нагороди	Лауреат літературної премії імені Павла Тичини за 2007 рік Перше місце в конкурсі «Українська мова- державна мова» Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Макара Посмітного.

|Примітки=

Палієнко Микола Олександрович (3 жовтня 1944 року, Семенівка, Миколаївська область — 16 лютого 2022, Одеса) — український поет. Заслужений працівник культури України.

Палієнко Микола Олександрович народився 3 жовтня, 1944 року в селі Семенівка. Тут він здобув середню освіту.

Він закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені Іллі Ілліча Мечникова, згодом й літературні курси при літературному інституті імені Максима Горького у Москві. По закінченню літературних курсів поет видав низку поетичних книжок: «Зелені космодроми», «Тяжіння поля», «Лукашева сопілка», «Заповідаю долю», «Щедриця». Микола Палієнко працював у редакціях газет та кореспондентом Одеського обласного радіо. Був заступником голови правління Одеської організації Національної Спілки Письменників України. Він є головою обласного літературного об'єднання, літературним консультантом.

Помер 16 лютого 2022 року^[1].

Основними темами у творчості Миколи Палієнка є чарівність рідної землі, її природа, героїчне минуле (його піднесення та возвеличення), сучасне українського народу . Всі його вірші є цікавим та новим відкриттям в уяві читача. Микола Олександрович також у віршах висвітлює й сьогодення рідної мови, чорнобильське відлуння.

Вірші:

• «Біля Софії»;
• «Лірика»;
• «Пейзажі»;
• «Дике поле»;
• «Серпень»;
• «Ріки»;
• «Заповідь»;
• «Домівка»;
• «Калинові Моринці»;
• «Де цвіло»;
• «Грона»;
• «Прощшиє літо електричка».
• «Балада про рідну мову»

Книжки:

• «Лукашєва сопілка»;
• «Щедриця»;
• «Тяжіння поля»;
• «Заповідаю долю»;
• «Зелені космодроми».

• Лауреат літературної премії імені Павла Тичини за 2007 рік, звання присуджено рішенням авторитетного журі Національної Спілки Письменників за книжку вибраних віршів «Щоб Україна пам'ятала волю»(М. Палієнко є третім нашим поетом — земляком, який удостоєний премії П. Тичини, після О. Резніченка і В. Бойченка)
• У конкурсі, який проводили Національна Спілка Письменників України і товариство «Просвіта» "Українська мова — мова державна ", Миколі Палієнко присуджено перше місце за «Баладу про рідну мову».
• Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Макара Посмітного.

• Поет — земляк — лауреат премії імені Павла Тичини // Рідне прибужжя — 2007 — 15 лютого, с. 6
• Вогневіють вулиці осінні // Одесский дачник — 2000- № 27 (ноябрь)с. 7
• Вірші нашого земляка, Миколи Палієнка // Нове життя — 1997 рік — 23 жовтня
• Палієнко Микола «Із Чигиринського циклу»(Вірші) // Нове життя — 1996 рік — 31 січня
• Палієнко Микола «Дядько Федір»;«Дощик золотить» (Вірші) // Нове життя — 2001 — 7 серпня
• Палієнко Микола «Ріки»;«Заповідь»;«Дике поле»;«Серпень»;«Домівка» // Нове життя — 2004 рік 17 липня
• «Наш земляк про Кобзаря» // Нове життя- 2004 рік — 6 березня.