Памулапарті Венката Нарасімха Рао

Памулапарті Венката Нарасімха Рао
тел. పాములపర్తి వెంకట నరసింహారావు
Народився	28 червня 1921(1921-06-28)[2][3][…]  Laknepallid, Телангана, Індія
Помер	23 грудня 2004(2004-12-23)[1][2][…] (83 роки)  Делі, Індія  ·інфаркт міокарда
Країна	Британська Індія  Індія  Домініон Індія
Діяльність	політик, прозаїк-романіст, борець за свободу, поет, правник, міністр, письменник
Галузь	право[5], політика[5] і економіка[5]
Alma mater	Османський університет, Rashtrasant Tukadoji Maharaj Nagpur Universityd, Мумбайський університет, North-Eastern Hill Universityd і Fergusson Colleged
Знання мов	англійська[5], маратхі, орія, санскрит, каннада, тамільська, урду, гуджараті, французька, арабська, іспанська, німецька, перська і Телугу
Посада	Прем'єр-міністр Індії, Chief Minister of Andhra Pradeshd, Member of the Andhra Pradesh Legislative Assemblyd, Список міністрів оборони Індії, Список міністрів оборони Індії, Список міністрів закордонних справ Індії, Список міністрів закордонних справ Індії, Список міністрів закордонних справ Індії, Minister of Home Affairsd, Minister of Home Affairsd, Member of the 10th Lok Sabhad, Член 11-тої Лок Сабхиd, Member of the 9th Lok Sabhad, Member of the 8th Lok Sabhad і Member of the 7th Lok Sabhad
Партія	Індійський національний конгрес
Конфесія	індуїзм
Діти	P. V. Ranga Raod і Surabhi Vani Devid
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Памулапарті Венката Нарасімха Рао (28 червня 1921, Гайдарабад, Британська Індія — 23 грудня 2004, Нью-Делі, Індія) — індійський політик, прем'єр-міністр Індії з 21 червня 1991 року по 16 травня 1996 року. Представник партії Індійський національний конгрес.

З касти брахманів, юридичну освіту отримав в університетах Бомбея і Нагпура.

• 1962-72 — губернатор штату Андхра-Прадеш
• 1980-84 — міністр закордонних справ, водночас міністр оброни і міністр внутрішніх справ в уряді І. Ганді
• 1988-89 — міністр закордонних справ в уряді Р. Ганді

Під час його перебування на посту прем'єр-міністра були створені передумови для швидкого зростання індійської економіки. Основними заходами стали: ліквідація складної системи ліцензій, залучення іноземних інвестицій шляхом збільшення максимальної частки іноземного капіталу в підприємствах, відкриття фондових ринків, надання рупії статусу конвертованої валюти, зменшення максимальної податкової ставки і приватизація багатьох державних компаній.

До призначення прем'єр-міністром Рао обіймав низку ключових міністерських посад, зокрема був міністром оборони, внутрішніх справ та закордонних справ Індії. У 1971–1973 роках він обіймав посаду головного міністра штату Андхра-Прадеш, де ініціював земельні реформи та розширення системи освіти^[6].

У 1991 році, в умовах глибокої економічної кризи, Рао разом із міністром фінансів Манмоханом Сінгхом започаткував масштабні економічні реформи, відомі як політика лібералізації, приватизації та глобалізації (ЛПГ). Вони включали скасування ліцензування промисловості, зменшення імпортних тарифів, відкриття для іноземних інвестицій та реформування фінансового сектору^[7].

Під час його правління вдалося стабілізувати ситуацію в Пенджабі та Кашмірі, зокрема через запровадження спеціального антитерористичного законодавства та проведення демократичних виборів^[8].

Рао активізував зовнішню політику Індії, налагоджуючи відносини зі США, ЄС і Китаєм. Підтримував розвиток ядерної програми, зберігаючи стратегічну автономію країни.

Рао володів 13 мовами. Він переклав телугу-роман «Veyi Padagalu» на гінді під назвою «SahasraPhan»^[6]. Також є автором політичного роману «The Insider», в якому описав внутрішню кухню індійської політики.

Після завершення прем'єрства Рао зіткнувся з кількома корупційними звинуваченнями, зокрема щодо підкупу депутатів. Усі звинувачення зрештою були зняті^[9].

У 2024 році Рао був посмертно нагороджений найвищою цивільною нагородою Індії — «Бхарат Ратна» за визначний внесок у розвиток держави^[7].

• П. М. Ігнатьєв. Рао Нарасімха // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.