Панкратій Чарниський

Панкратій Чарниський (*1706, Чернин — †1773, Чернігів) — український релігійний та освітній діяч в добу Гетьманщини, викладач, префект. Архімандрит Чернігівського Єлецького та Чернігівського Троїце-Іллінського монастирів.

Народився в козацькій сім'ї.

Навчався в Чернігівському колегіумі до 1733. Цього року прийняв чернечий постриг у Чернігівському Борисоглібському монастирі, а 1736 в сані ієромонаха прибув до Києво-Могилянської академії, де продовжив навчання в богословському класі.

1740, закінчивши курс навчання, повернувся до Чернігова. Тут від 1741 до 1742 викладав у Колегіумі піїтику та риторику, а також був префектом.

1744 примусово емігрує на Московщину, до Троїце-Сергієвої лаври, де 6 червня цього самого року він виголосив «Слово в высочайшее присутствие… императрицы Елизаветы Петровны… о делах мздовоздаятельных», яке пізніше було надруковане.

1746 висвячено на архімандрита Троїцького Данилового монастиря в місті Переяславль-Залеський. Від 1753 до 1763 — архімандрит монастирів: Волоколамського Йосифа Можайського Лужецького Московської єпархії (1754-1756), Бізкжівського Хрестовоздвиженського в місті Дорогобуж Смоленської єпархії (1757-1761).

1761 року повертається в Україну де призначається архімандритом Чернігівського Єлецького Успенського монастиря (1761-1762), Чернігівського Троїце-Іллінського монастиря (1762-1763).

З 1763 знову архімандрит Єлецького Членського монастиря, де згодом і помер.

• Историко-статистическое описание Черниговской епархии, кн. 1. Чернигов, 1873;

• Акты и документы.., отд. 2, т. 1, ч. 2. К., 1904.