Панов Микола Іванович (правознавець)

Панов Микола Іванович
Народився7 серпня 1940(1940-08-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Берека, Первомайський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 квітня 2023(2023-04-12) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьюриспруденція Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Науковий керівникСташис Володимир Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Премія імені Ярослава Мудрого майстер спорту СРСР Державна премія України в галузі науки і техніки заслужений діяч науки і техніки України

Микола Іванович Панов (7 серпня 1940 р., село Берека, Первомайський район, Харківська область, Українська РСР12 квітня 2023 р.) — радянський та український вчений-правознавець. Доктор юридичних наук (1987), професор (1989), академік Національної академії правових наук України (2000).

У молодості займався боксом, став майстром спорту СРСР (1965). Починаючи з 1966 М. І. Панов працює в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого, був проректором з наукової роботи (1987-2007) та завідувачем кафедри кримінального права № 2 (1999-2020). Старший радник юстиції.

Заслужений діяч науки та техніки України (1995) та лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки (2006). Учасник розробки проєкту Конституції України, Кримінального кодексу України та інших законів України.

Біографія

Микола Панов народився 7 серпня 1940 року в селі Берека Первомайського району Харківської області Української РСР[1][2][3][4]. У шкільні роки захоплювався кількома легкоатлетичними та гімнастичними спортивними дисциплінами, такими як: біг на 1500 метрів, біг на 3000 метрів, акробатика. Мав другий дорослий розряд із бігу на 1500 метрів, вигравав районні турніри з легкої атлетики та брав участь в обласних[5].

В 1959 році Микола Іванович закінчив школу і почав працювати на заводі «Світло шахтаря», що знаходиться поряд з Харковом, паралельно став займатися боксом під керівництвом тренера С. Є. Донде виступав за спортивне товариство «Локомотив». Проте вже за кілька місяців Микола Панов був призваний на термінову службу в Радянську армію, і в період служби почав тренуватися у Єшко. За час служби в армії М. І. Панов ставав чемпіоном з боксу своєї військової частини та призером першостей Київського військового округу, виконав 1-й спортивний розряд. Після демобілізації в 1962 році Микола Іванович вступив до Харківського юридичного інституту і продовжив заняття боксом у Семена Донде, в 1964 році він виграв бронзову медаль у другій середній вазі на чемпіонаті Української РСР і був включений склад республіканської збірної, а у 1965 році йому було надано звання майстра спорту СРСР[6].

В 1965 році Микола Іванович почав працювати на посаді слідчого в прокуратурі Чугуївського району Харківської області та залишив заняття боксом, а 1966 року «з відзнакою» закінчив Харківський юридичний інститут ім. Ф. е.. Дзержинського. Продовжував працювати в органах прокуратури до 1970 року, а потім вступив на аспірантуру у свою альма-матер, яку закінчив у 1972[7][2][8].

Закінчивши аспірантуру, Микола Іванович почав працювати в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського, де послідовно обіймав науково-викладацькі посади: асистента, старшого викладача, доцента, старшого наукового співробітника та професора[8]. Окрім науково-викладацької роботи М. І. Панов займався і адміністративною роботою, з 1974 по 1981 він був заступником декана заочного факультету М. П. Діденко[9][10], а у 1987—2007 роках обіймав посаду проректора з наукової роботи[11].

Крім роботи у Національній юридичній академії України, у 1990-х роках займався роботою в експертній раді з юридичних та політичних наук Вищої атестаційної комісії України до складу якої увійшла у 1992 році, а у 1997—2000 роках була заступником голови. Також з 1996 по 2000 рік Микола Іванович очолював експертну раду з юридичних наук Міністерства освіти і науки України[8].

Завідувач кафедри кримінального права №2[12].

21 грудня 1999 року було засновано Клуб боксу та кікбоксингу «Юридична академія» Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, президентом якого було обрано Миколу Івановича Панова (станом на 2014 рік продовжував залишатися президентом Клубу)[13].

Помер 12 квітня 2023 року в Харкові на 83-му році життя[14].

Наукова діяльність

Деякі праці

Нагороди

Микола Іванович Панов відзначений наступними державними, регіональними, відомчими, науковими та спортивними нагородами, преміями, званнями та відзнаками[15][16]

    • Орден «За заслуги» ІІІ ступеню (Указ Президента України № 1009/2002 від 13 листопада 2002) — «за вагомий особистісний внесок у підготовку висококваліфікованих юридичних фахівців, багаторічну плідну наукову[17];
    • Державна премія України в галузі науки і техніки (Указ Президента України № 1103/2006 від 20 грудня 2006) — «за підручники: „Кримінальне право України: Загальна частина“ — К.: Юринком Інтер; Х.: Право, 2001. - 416 с.; „Кримінальне право України: Загальна частина“ — 2-ге вид., перероб. та дод.- К.: Юринком Інтер, 2004. - 480 с.; „Кримінальне право України: Особлива частина“ — К.: Юринком Інтер; Х.: Право, 2001-496 с; „Кримінальне право України: Особлива частина“.- 2-ге вид., Перероб. та дод. — К.: Юринком Інтер, 2004. — 544 с.»[18].
    • Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (Указ Президента України № 122/95 від 14 лютого 1995) — «за значний особистий внесок у розвиток правових засад української державності, підготовку висококваліфікованих юридичних кадрів»[19];
    • Почесна грамота Харківській обласній державній адміністрації (Розпорядження Голови Харківської обласної державної адміністрації № 553 від 14 жовтня 2014 р.) — «за вагомий особистий внесок у розвиток правової держави, право і право високий професіоналізм та з нагоди Дня юриста»[20];

Примітки

  1. Баулін, 2002.
  2. а б Право України, 2010, с. 219.
  3. Тацій, 2014.
  4. Тацій, 2017.
  5. а б Вострокнутов, 2020, с. 46.
  6. Вострокнутов, 2020, с. 46—49.
  7. Вострокнутов, 2020, с. 49.
  8. а б в Тацій, 2017, с. 665.
  9. Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 197.
  10. Тацій, 2014, с. 128.
  11. Тацій 2014; Тацій, Битяк, Гетьман 2014; Тацій 2017.
  12. Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 371—372.
  13. Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 609.
  14. З великою скорботою повідомляємо, що 12 квітня 2023 року на 83-му році життя помер видатний вчений-правознавець, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений професор Університету Микола Іванович Панов -. nlu.edu.ua (укр.). 12 квітня 2023. Архів оригіналу за 14 квітня 2023. Процитовано 14 квітня 2023.
  15. Тацій, 2014, с. 129.
  16. Право України, 2010, с. 200.
  17. Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України працівників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого». https://zakon.rada.gov.ua/ (укр.). Верховна Рада України. 13 листопада 2002. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |вебсайт= (довідка)
  18. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1103/2006 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 10 червня 2024. Процитовано 5 липня 2025.
  19. Указ Президента України «Про присвоєння почесних звань України працівникам Української державної юридичної академії» № 122/95. zakon.rada.gov.ua (укр.). Верховна Рада України. 14 лютого 1995. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 27 жовтня 2020.
  20. Розпорядження № 553. 14 жовтня 2014 року (PDF) (укр.). 14 жовтня 2014. Архів (PDF) оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  21. Громадськість Харків відзначила день науки // Vivat lex!. — 2017. — № 8 (349). — Число 30 (травня). — С. 1.
  22. Кому присвоїли звання "Почесний громадянин Харківської області". https://gxblis.net.ua X. 23 вересня 2021. ://gx.net.ua/politika/region/komu-prisvoili-zvanie-pochetnyj-grazhdanin-harkovskoj-oblasti-23092021.html Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  23. Нагородження членів наукової ради, редакционної колегії та працівників редакції з нагоди 90-річчя юридичного журналу «Право України» // [. — 2012. — № 6. — С. 358-359. — ISSN 1026-9932.
  24. Кращі імена у вищій школі Харківщини // Vivat lex!. — 2017. — № 16 (357). — Число 11 (декабря). — С. 1.
  25. Святкуємо день Університету // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2012. — 9грудня. — С. 1.

Література

Статті в енциклопедіях, довідниках та періодичних виданнях:

Інші нариси та статті:

  • Свєтлов О., Міллер А. Теоретико-прикладне дослідження способу вчинення злочину // Радянське право : журнал. — 1984. — № 4 (18 липня). — С. 91—92. — ISSN 0132-1331.
  • Борисов В. І., Харитонов С. О., Володіна О. О. Творчий внесок академіка НАПрН України М. І. Панова у розвиток юридичної науки //  / М. І. Панов ; [упоряд.: В. І. Борисов, С. О. Харитонов, О. О. Володіна; відп. за вип. С. О. Харитонов ; авт. вступ. ст. В. І. Борисов, С. О. Харитонов, О. О. Володіна]. — Харків : Право, 2020. — С. 7—24. — ISBN 078-966-998-069-4.
  • Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1804 − 2009 / Ред. кол.: В. Я. Тацій, В. В. Сташис, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2009. — С. 165—177. — ISBN 978-966-458-140-7.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.
  • Вострокнутов Л. Д. Очерки по истории бокса Харькова: [монография] / науч. ред. Н. А. Олейник. — Харьков : Константа, 2020. — 266 с. — ISBN 978-996-342-414-6.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya