Паоло Орландоні
Паоло Орландоні (італ. Paolo Orlandoni, нар. 12 серпня 1972, Больцано) — колишній італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі входить до тренерського штабу клубу «Фенербахче». Більшу частину кар'єри належав «Інтернаціонале», з яким виграв низку італійських та міжнародних трофеїв, проте за основну команду майже не грав. Ігрова кар'єраНародився 12 серпня 1972 року в місті Больцано. Вихованець футбольної школи клубу «Інтернаціонале». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1990 року в основній команді того ж клубу, проте до основи не пробився. Через це до 1998 року виступав на правах оренди за нижчолігові команди «Мантова», «Леффе», «Казарано», «Про Сесто», «Анкона», «Фоджа» та «Ачиреале». В липні 1998 року підписав контракт з «Реджиною», де відразу став основним воротарем і в першому ж сезоні допоміг команді зайняти 4 місце в Серії Б та вийти в еліту. Наступного сезону дебютував за «Реджину» у Серії А в першому турі проти «Ювентуса» (1:1) і залишався основним голкіпером клубу аждо січня, коли був відданий в оренду в інший клуб Серії А «Болонья». Тут Орландоні програв місце в основі Джанлуці Пальюці, через що до кінця сезону зіграв лише 3 матчі. ![]() У сезоні 2000/01 виступав за «Лаціо», проте був лише третім воротарем команди після Анджело Перуцці та Луки Маркеджані, через що навіть на виграний римлянами Суперкубок Італії 2000 року Орландоні не потрапив навіть у заявку, а всього за сезон зіграв лише в одному матчі. Влітку 2001 року підписав контракт з «П'яченцою», де став змінщиком Маттео Гуардальбена. 2004 року Гуардальбен покинув команду і Орландоні став основним гравцем «П'яченци». 2005 року повернувся до клубу «Інтернаціонале», після того як «нерадзуррі» покинули Фабіан Каріні і Альберто Фонтана. Орландоні підписав дворічний контракт, і став третім голкіпером після Франческо Тольдо і Жуліо Сезара. Дебютував за рідний клуб 14 травня 2006 року у матчі Серії А проти «Кальярі» (2:2). Цей матч став для нього єдиним у тому сезоні за клуб, а в наступному він взагалі жодного разу не з'явився на полі. У сезоні 2010/11 Орландоні зіграв свою першу і єдину гру у єврокубках — в матчі Ліги чемпіонів проти німецького «Вердера» у віці 38 років. Всього ж, будучи лише третім воротарем і дуже рідко потрапляючи навіть у заявку, виграв з «Інтернаціонале» п'ять чемпіонських титулів (зігравши при цьому всього у чотирьох матчах протягом семи сезонів), три італійських кубки (1 матч за 7 сезонів), чотири італійські Суперкубки (жодного разу не потрапив навіть на лаву для запасних), а також Лігу чемпіонів і клубний чемпіонат світу у 2010 році. Після закінчення сезону 2011/12, в якому не провів за команду жодного матчу, завершив ігрову кар'єру[1]. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2012 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Інтернаціонале» і працював тренером воротарів юнацької команди[2]. З літа 2015 року входить до тренерського штабу клубу «Фенербахче»[3]. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Титули і досягнення
Примітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Паоло Орландоні
|
Portal di Ensiklopedia Dunia