Парашутно-десантний батальйон

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2025) Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (лютий 2025)

Парашу́тно-деса́нтний батальйо́н (ПДБ)  — основний тактичний підрозділ повітряно-десантних та аеромобільних військ, який організаційно входить до складу парашутно-десантного полку або повітряно-десантної бригади та призначений для ведення бою в тилу противника як повітряний десант.

Парашутно-десантні батальйони існують у повітряно-десантних військах багатьох країн.

Батальйон десантується в тил противника і веде бойові дії, як правило, у складі полку. В окремих випадках батальйон може десантуватися та діяти самостійно, як тактичний повітряний десант.

Парашутно-десантний батальйон, якій має на озброєнні сучасні зразки зброї, бойової та повітряно-десантної техніки, володіє високою вогневою могутністю та маневреністю, здатний в короткі терміни здійснити підготовку до десантування, десантуватися в тил противника і вести бій у будь-який час року і доби на різній місцевості. Діючи у складі повітряного десанту або самостійно, батальйон здатний: раптово і стрімко атакувати противника відразу після приземлення або з ходу після збору і висування на рубежі переходу в атаку; уміло поєднуючи вогонь і маневр, знищувати засоби зброї масового ураження, живу силу і вогневі засоби, захоплювати і виводити з ладу різні об'єкти, у тому числі і наземні об'єкти розвідувально-ударних комплексів, здійснювати стрімкий рейд, знищувати противника в пунктах і районах його розташування, на шляхах руху, порушувати управління військами і роботу тилу; утримувати захоплені об'єкти, рубежі або ділянки місцевості; з ходу форсувати водні перешкоди; відбивати атаки танків, вертольотів і мотопіхоти противника та вирішувати інші завдання.

Основною формою тактичних дій парашутно-десантного батальйону в тилу противника є бій.

Розвиток повітряно-десантних військ привів до створення такого військового формування, як батальйон, якій міг бути застосований, як у складі полку або бригади, а також діяти автономно.

До складу парашутно-десантного батальйону входять (варіант):

• управління батальйону (командир батальйону, заступник командира батальйону, заступник командира батальйону з виховної роботи, заступник командира батальйону з озброєння, заступник командира батальйону з тилу);
• штаб батальйону (начальник штабу, заступник начальника штабу);
• 3 парашутно-десантних роти по 76 десантників в кожній;
• самохідно-артилерійська (мінометна) батарея;
• окремі взводи (розвідувальний взвод, зенітно-ракетний взвод, взвод зв'язку, взвод десантного забезпечення, взвод матеріального забезпечення, медичний пункт батальйону) загальною кількістю до 350–400 військовослужбовців повітряно-десантних (аеромобільних) військ.

Перші радянські повітряно-десантні батальйони, які існували в 30-х роках XX століття у складі авіадесантних бригад, мали в своєму складі:

• командування батальйону,
• штаб,
• 3 стрілецько-парашутні роти,
• батарею ППО,
• взвод зв'язку,
• саперно-підривний взвод,
• розвідувальний взвод,
• взвод бойового постачання,
• санітарне відділення.

Всього у батальйоні було: 521 чоловік.

Станом на 23.04.1941 року, перед початком німецько-радянської війни, парашутно-десантні батальйони складалися з: командування батальйону, штабу, 3-х парашутно-десантних рот, взводу зв'язку, розвідувального взводу, мінометного взводу, артилерійського взводу, кулеметного та санітарного взводів. Всього у батальйоні було: 546 чоловік.

У період війни парашутно-десантні батальйони були переформовані на стрілецькі.

Станом на 1965 рік парашутно-десантні батальйони мали у своєму складі: управління батальйонів, 3-х парашутно-десантні роти, батарею станкових протитанкових гранатометів, взвод зв'язку, взвод постачання, медичний пункт батальйону. Всього у батальйоні було: 356 чоловік.

В період 1967–1972 рр. в організаційно-штатній структурі батальйону були такі зміни:

•  — зі складу пдр виведені вантажні автомобілі для перевезення особового складу та переведені у взвод постачання батальйону;
•  — в 1970 стрілецькі взводи та відділення перейменовані в парашутно-десантні;
•  — у 1971-72 р. батарея станкових протитанкових гранатометів, перейменована в протитанкову батарею, один із взводів переозброєний на ПТКР 9К111 «Фагот»;
•  — в 1972 г. до складу парашутно-десантні роти введено зенітне відділення, яке було озброєно ПЗРК 9К32М «Стріла-2М».

З розвитком озброєння повітряно-десантних військ в 1970–1990 роках у парашутно-десантні батальйоні надійшли БМД-1 (БМД-2), САО 2С9 "Нона", вся техніка була уніфікована на базі БМД.

В інших країнах до складу парашутно-десантних батальйонів входили інші підрозділи. Наприклад, до складу парашутно-десантного батальйону повітряно-десантної дивізії ФРН входять: управління та штаб батальйону, 2-3 парашутно-десантні роти, протитанкова рота, рота штабна та постачання. Загальна чисельність особового складу пдб ФРН: 498 чоловік.

• Парашутно-десантне відділення
• Парашутно-десантний взвод
• Парашутно-десантна рота

• Бойовий статут повітряно-десантних військ (частина ІІ)
• Тактика подразделений воздушно-десантных войск (под ред. ген.-л-та В. Н. Костылева) Москва, Воениздат, 1985 г.