Паркани (Слободзейський район)

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад. (січень 2013)

село 
комуна Молдови 

Село Паркани рум. Parcani
Основні дані
46°50′24″ пн. ш. 29°30′59″ сх. д. / 46.84000° пн. ш. 29.51639° сх. д. / 46.84000; 29.51639
Країна	Молдова
Район	Слободзейський район
Перша згадка	1770
Агломерація	Тираспольсько-Бендерська агломерація
Поштові індекси (Poșta Moldovei)	MD-5722[1]
Висота над р.м.	17 м  м
Відстань
До районного центру
До Кишинева
Місцева влада
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	617628
Freebase	/m/04q9_rp
Карта
Паркани Паркани (Молдова)
Паркани у Вікісховищі

Паркани (рум. Parcani) — село у Слободзейському районі Молдови (невизнана Придністровська Молдавська республіка).

Розташоване між Тирасполем і Бендерами. Входить до складу Тираспольсько-Бендерської агломерації. Селом проходить міжміська тролейбусна лінія «Тирасполь-Бендери».

У селі Паркани проживає 10,5 тисяч чоловік, з яких близько 80% — болгари . Українців близько 11%.

Село Паркани показано на карті генерала Паніна при штурмі Бендерської фортеці в 1770 році.

До 1812 знаходилося на кордоні Російської імперії.

Після приєднання Бессарабії до Росії відносилось до Тираспольського повіту Херсонської губернії.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Парканської волості, мешкало 1913 осіб, налічувалось 300 дворових господарств, православна церква, школа та 3 лавки^[2]

1991 року саме в Парканами відбувся перший з'їзд придністровських депутатів усіх рівнів. З'їзд визнав доцільним утворення Придністровської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки в складі тодішньої Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки.

Традиційна народна культура села дуже різноманітна. В архітектурі сільської забудови, національних костюмах і кухні, звичаях і обрядах лежить болгарська культура.

Болгари, що переселилися до села в 1806–1811 роках принесли не тільки свою мову, культуру, традиції і звичаї, але і свою ментальність: психологію, працьовитість й жагу підприємництва.

До цього слід додати риси, характерні для більшості колоністів, незалежно від їх національності: опора на власні сили, самостійність у прийнятті важливих рішень. Дух здорової конкуренції постійно присутній у болгар — кожен прагне зробити краще і більше, ніж сусід. Суперництво не заважало взаємовиручці та безкорисливій допомозі, ти хто потрапив у біду.

Великою різноманітністю відрізняється планування та архітектура болгарського селянської хати. Будинки, як правило, будувалися з каменю і глини в поєднанні з дерев'яними каркасними конструкціями, що надавало їм особливу архітектурну легкість. Будинки не мають чіткого планування. Будинки найчастіше звернені фасадом на сонячний бік і розташовуються в глибині двору.

2008 у Парканах був відкритий пам'ятник Василу Левскі — болгарському політичному діячеві, революціонеру, учаснику національно-визвольного руху в Болгарії.

• Сайт села Паркани [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.]