Парламентські вибори в Грузії 2012
Парламентські вибори в Грузії відбулись 1 жовтня 2012 року. Обиралося 150 депутатів Парламенту на чотирирічний термін. 73 депутати було обрано за мажоритарною системою в одномандатних округах, ще 77 — за пропорційною системою за партійними списками[1]. Очікується, що нове скликання парламенту буде засідати вже у Кутаїсі. Вибори пройшли за новим виборчим кодексом[1]. За двома видами голосування зареєстровано 16 і 14 партій відповідно[2][3]. 19 партіям було відмовлено в реєстрації[4]. Станом на 24 вересня Центрвиборчком зареєстрував 2806 кандидатів, на одне місце в одномандатних округах претендувало від 2 до 10 осіб[5]. Передвиборча кампаніяПередвиборча кампанія проходила в обстановці гострої боротьби двох головних політичних сил — правлячого Єдиного національного руху та опозиційної коаліції Грузинська мрія — Демократична Грузія. Незважаючи на жорсткість протистояння двох сил, фактичний лідер «Грузинської мрії» Бідзіна Іванішвілі заявив про своє прагнення домогтися зміни влади виключно мирним шляхом[6]. спостерігачі від ОБСЄ зхарактеризували передвиборчу кампанію як поляризовану, а дії найбільших партій як конфронтаційні та грубі[5]. Спостерігачі ОБСЄ оцінили висвітлення передвиборчої кампанії недержавними ЗМІ як упереджене, в залежності від симпатій їхніх власників, а державними ЗМІ — як зважене[5]. У липні 2012 року були опубліковані результати передвиборчих опитувань Національного демократичного інституту США, за якими ЄНР могло розраховувати на 36 %, ГМ — ДГ — на 18 %[7]. Однак, за словами прес-спікера Іванішвілі, ГМ — ДГ відмовляється довіряти передвибочим прогнозами незалежних організацій і, зокрема, НДІ[7]. 18 вересня 2012 року декілька телеканалів показали відеозапис тортур в Глданській в'язниці, що мало великий вплив на передвиборчу кампанію[8][9]. Припускають, що публікація про знущання, які справді були у цій в'язниці, була навмисно зроблена незадовго до виборів[9] — як мінімум один із телеканалів, транслювався відеозапис, належить Бідзіна Іванішвілі[8]. Незважаючи на те, що міністр внутрішніх справ та міністр пенітенціарної системи негайно пішли у відставку, у країні відбулися демонстрації, які вимагали якнайшвидшого покарання винних[10]. Демонстрації не припинилися і після того, як президент Грузії Михайло Саакашвілі пообіцяв вирішити проблему. За даними соціологічних опитувань, незадовго до публікації відеозаписів Єдиний Національний Рух міг розраховувати приблизно на 20 % голосів виборців більше, ніж блок «Грузинська мрія — Демократична Грузія»[8]. Після публікації ситуація змінилася. Деякі незалежні спостерігачі заявляли про використання владою адміністративного ресурсу (погрози звільнення, перешкоди роботі журналістів)[6][11]. Стурбованість втручанням влади висловив президент ПА ОБСЄ[12]. «Грузинська мрія» також заявляє про напади на своїх активістів прихильниками ЄНР[13]. Результати
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
