Соціал-демократична партія є найбільшою політичною партією Швеції та займає 112 з 349 місць в Риксдагу. З 1994 по 2006 год партія очолювала однопартійний уряд, і була головною політичною силою протягом більшої частини XX століття. До виборів 2010 року, партія почала співпрацювати з Партією зелених та Лівою партією, прагне сформувати червоно-зелений коаліційний уряд, але на цих виборах співробітництво виявилося неможливим. Чинний лідер партії, Стефан Левен, сказав, що вони в майбутньому уряді потенційно можуть співпрацювати з Партією Центру та Ліберальної народної партією. До цих виборів, Соціал-демократична партія підійшла в стані опозиції тривалістю в 8 років, що є найдовшим періодом за більш ніж 100-річну історію партії.
Лідер партії Мона Салін пішла у відставку після незадовільних результатів виборів 2010 року[2]. 25 березня2011 на з'їзді партії новим лідером було обрано Хокан Юхольт, голова парламентського комітету з питань оборони, депутат з 16 річним стажем від Кальмара[3], і представник більш традиційного лівого крила партії[4][5][6]. На посту голови партії Юхольт протримався лише десять місяців, і 21 січня2012 він пішов у відставку на тлі політичного скандалу[7]. Виконавча рада партії 26 січня 2012 оголосив Стефана Льовена новим головою, і наступного дня він був обраний членами партії[7]. До свого призначення Левен був головою IF Metall[en] та профспілковим лідером. Однак Левен не є виборним депутатом і не може взяти участь в повсякденній діяльності та дебатах в Риксдагу.
Партія зелених є третьою за величиною політичною силою у Швеції з 25 місцями в Риксдагу та єдиною партією, що має двох голів — ними є Густав Фрідолін та Оса Ромссон. Партія зелених входила в червоно-зелену коаліцію на виборах 2010 року, але коаліція програла, проте Партія зелених отримала місця в парламенті. Партія проявила інтерес до участі в майбутньому уряді, але не ясно, з ким, а за деякими даними вона може стати п'ятою партією в Альянс за Швецію.
Два колишніх співголів пішли у відставку, пробувши на посту максимальні 9 років, дозволені конституцією партії, і були офіційно замінені на з'їзді партії в травні2011[8]. Комітет з призначень номінував Густав Фрідолін (член парламенту від північного та східного Сконе) та Осу Ромссон (представник партії з навколишнього середовища та кліматичної політики, член парламенту від комуни Стокгольму). Тим не менше, представник партії з економічної політики Мікаела Валтерссон висловила намір оскаржити висунення Ромссон[9]. Іншими кандидатами стали Івонн Рувайда[en] та Карл Шлітером[en][10]. 21 травня2011 на з'їзді партії Фрідолін та Ромссон були обрані новими головами[11].
Народна партія — ліберали
Народна партія — ліберали є четвертою за величиною політичною партією з 24 місцями в Риксдагу, третьою партією влади з 2006 по 2010, другою правлячою партією з 2010 року, при прем'єр-міністрі Фредрік Рейнфельдт. Лідер партії Ян Б'єрклунд є віце-прем'єр-міністром Швеції[en] та міністром з питань освіти[sv]. До виборів 2006 року, партія сформувала «Альянс за Швецію» з Помірної коаліційною партією, Партією Центру та Християнсько-демократичною партією. Вони сформували уряд коаліції більшості в 2006, в 2010 — міноритарний коаліційний уряд.
Партія Центру
Партія Центру є п'ятою за величиною політичною силою, яка має 23 місця в Риксдагу. З 2006 по 2010 рік партія була другою, після 2010 року при прем'єр-міністрі Фредрік Рейнфельдт, стала третьою. Лідер партії Анні Льоф є міністром з питань підприємництва[en]. До виборів 2006 року партія сформувала «Альянс за Швецію» разом з Помірної коаліційною партією, Народна партія — ліберали та Християнсько-демократичною партією. Вони сформували уряд коаліції більшості 2006 року, що стало 2010 року міноритарним коаліційним.
Шведські демократи є шостою за величиною політичною партією у Швеції, що займає 20 з 349 місць в Риксдагу. На виборах 2010 року, партія вперше подолала 4 % виборчий бар'єр та пройшла в Риксдаг. Нинішнім лідером партії є Йіммі Окессон. Інші партії неодноразово заявляли, що вони не будуть співпрацювати з Шведськими демократами в майбутньому уряді. Мета партії — стати третьою за величиною на цих виборах.
Ліва партія
Ліва партія є сьомою за величиною політичною партією з 19 місцями в Риксдагу. Лідером партії є Юнас Шьостед. Ліва партія складалася в червоно-зеленій коаліції до виборів 2010 року, але коаліція програла вибори. У партії проявили інтерес до участі в майбутньому уряді, що складається з червоно-зелених партій, зазначивши, що не підтримуватимуть майбутній уряд, чиєю частиною вони не є.
В серпні2011 голова партії Ларс Олі[en], оголосив, що піде у відставку після того, як партія показала поганий результат на виборах, при цьому маючи намір залишитися депутатом[14]. Юнас Шьостед був обраний новим лідером партії на з'їзді партії 6 січня2012[15].
Християнські демократи
Християнські демократи є восьмою за величиною політичною партією у Швеції, що займає 19 з 349 місць в Риксдагу, і четвертою за величиною правлячою партією в уряді прем'єр-міністра Фредріка Рейнфельдта. Нинішній лідер партії Йоран Хегглунд[en], є міністром з питань охорони здоров'я та соціальних питань[en]. До виборів 2006 року, християнські демократи сформували «Альянс за Швецію» з Помірної коаліційною партією, Народна партія — ліберали та Партією Центру, після цього сформувавши уряд більшості, а в 2010 — міноритарний коаліційний уряд.
Опитування громадської думки
Графік зміни громадської думки з вересня 2010 року по вересень 2014
У таблиці результати опитувань наведені у зворотному хронологічному порядку. Найвищий відсоток у кожному опитуванні відображається жирним шрифтом, а фон зафарбований кольором провідної партії. Крайня права колонка показує різницю між першими партіями.
Виборчі дільниці для голосування на виборах до парламенту та місцевих органів самоврядування відкрилися в 8:00 за місцевим часом (9:00 за київським)[16][17].
У списках 40 партій, але лише 9 з них мають реальні шанси отримати місця в Риксдагу[18]. За даними політологів, ліва коаліція може перемогти правих консерваторів з малим відривом, оскільки багато шведів вважають, що вісім років їхнього правління завдали шкоди соціально-орієнтованій державній системі, почасти через те, що прем'єр-міністр Фредрік Райнфельдт знизив податки, скоротив соціальні виплати, лібералізував трудове законодавство та приватизував деякі підприємства[19]. Крім того, інгригою може стати вкрай права партія «Шведські демократи», яка виступає за посилення міграційного законодавства та обмеження неєвропейського переселення на територію Швеції[20], і яка може отримати близько 10 %, незважаючи на те, що відповідно до передвиборного опитуванням інституту Sifo, 66 % респондентів вважають її расистською партією[21].
Результат
Після закриття виборчих дільниць в 22:00 за місцевим часом[22], телеканал СВТ опублікував дані екзит-полів, згідно з якими «червоно-зелені» (Соціал-демократична робоча партія, Ліва партія та Партія охорони навколишнього середовища) набрали 44,8 % голосів, правлячий альянс (Помірна коаліційна партія, Народна партія-ліберали, Християнсько-демократична партія, Партія центру) — 39,7 %, Феміністська ініціатива — 4,0 %, Шведські демократи — 10,5 %[23].
За попередніми результатами підрахунку голосів, «червоно-зелені» (Соціал-демократична робоча партія, Ліва партія та Партія охорони навколишнього середовища) набрали 43,8 % (СДРП — 31,3 %, Поос — 6,8 %, ЛП — 5,7 %), правий альянс (Помірна коаліційна партія, Народна партія-ліберали, Християнсько-демократична партія, партія центру) — 39,3 % (УКП — 23,2 %, НП — Л — 5,4 %, ХДП — 4,6 %, ПЦ — 6,1 %), Шведські демократи — 12,9 %, Феміністська ініціатива — 3,1 % (НЕ подолала 4-відсотковий бар'єр для проходження в парламент). Таким чином, «червоно-зелені» отримали 159 мандатів, альянс — 142, ШД — 48. Лідер СДРП Стефан Левен перед своїми товаришами по партії сказав, що «народ Швеції вимагає змін», і «я готовий сформувати новий уряд у Швеції»[24][25]:
Пора продемонструвати свою провідну роль. Важливі рішучі дії, але також є час і на роздуми. Швеції необхіден уряд, який може обійтися без ультраправих, навіть якщо вони вважають себе «царетворцями».[26]
У свою чергу, прем'єр-міністрФредрік Райнфельдт перед присутніми товаришами по Помірної коаліційної партії сказав, що «передвиборна боротьба закінчена. Народ Швеції зробив свій вибір. Завтра я подам прохання про відставку свого уряду», додавши, що піде також і з посади голови партії[27][28].
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 20 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 24 квітня 2009. Процитовано 20 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 20 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 20 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 20 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 20 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
