Пар (сільське господарство)

Пар (можливо, пов'язане з пріти, парити)^[1] — поле сівозміни, не зайняте посівами протягом всього вегетаційного періоду або його частини, яке утримується в пухкому і чистому від бур'янів стані; засіб підвищення родючості ґрунту і накопичення в ньому вологи. Це спосіб підготовки та утримання поля протягом року перед сівбою чи висаджуванням овочевої культури.^[2] Пари бувають: чорними (основний обробіток грунту проводиться літом або восени попереднього року); чистими (коли парове поле повністю вільне від вирощування культури); ранніми (різновидність чистого пару, в якому основний обробіток грунту проводиться весною в рік паровання); кулісними (різновидність чистого пару на якому рядками або смугами висівають рослини для затримування снігу і попередження ерозії); зайнятими (парове поле, яке протягом певної частини вегетаційного періоду зайняте сільськогосподарськими культурами, що швидко звільнюють поле); сидеральними (різновидність зайнятого пару, на якому вирощують сидерати).^[3] В сучасних умовах розвитку українського овочівництва фермери широко практикують використання різних парів в короткоротаційних сівозмінах.

Пар — ефективний агротехнічний засіб, застосування якого збільшує врожаї.

Розрізняють такі різновиди пару:

Чистий пар — вільне від посівів поле, що його орють з осені (чорний пар) чи навесні (ранній пар) і протягом весни та літа (до початку сівби озимих культур) тримають розпушеним і чистим від бур'янів.

Зайнятий пар — пар, зайнятий культурними рослинами, які рано звільняють поле для обробітку ґрунту і створюють сприятливі умови для наступних культур.

Система обробітку із засіванням половини поля і залишенням половини під паром відома як двопілля^[4], а система із третиною земель для ярового сіву, третиною для озимого, третиною під паром — трипілля^[5].

Якщо поле залишається без засіювання кілька років, воно вже вважається перелогом.

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
↑ Сучасні технології вирощування овочевих культур: навч. посібник для студентів напряму «Агрономія» агробіологічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації./ В.Б. Кутовенко, І.Г. Міхаліна, В.Т. Гонтар. — Київ, 2013. — 300 с. ISBN 978-966-2770-34-6
↑ ГОСТ 16265-89 Земледелие. Термины и определения. Издание официальное. — М.:Гос. Комитет СССР по управлению качеством продукции и стандартам, 1999
↑ Двопілля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Трипілля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.