Паяльна лампа

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2020)

Паяльна лампа — нагрівальний прилад (винахід, Швеція, Карл Рікард Нюберг, 1881 рік), в якому горіння вихідної речовини (спирту, гасу, бензину) переводить його у випарнику в газоподібний стан, а струмінь з форсунки затягує кисень, що знаходиться в повітрі, подібно до пульверизатора.

Назва походить від прямого перекладу англійського терміна blowlamp (blow — «паяти», lamp — «лампа»)

Найбільшого поширення набули паяльні лампи форсункового типу. Більш зручні в експлуатації і теплопродуктивності за інші — бензинові паяльні лампи. Ємність резервуара паяльної лампи зазвичай 0,1-2 літри. Теплова потужність переносних паяльних ламп знаходиться в межах 0,5 кВт — 3 кВт (регулюється подачею палива).

Паяльні лампи, що працюють на гасі або на спирті, повинні мати випарник великих розмірів.

Нагрівальний прилад, що діє за аналогічним принципом — примус.

Паяльна лампа застосовується для:

• Нагріву деталей та розплавлення припою в процесі пайки,
• зварювання деяких матеріалів при температурах до 1000—1100 °C,
• Нагріву паяльників,
• Розігріву покриттів з лаків та фарб для їх видалення,
• Відігрівання замерзлих водопровідних труб,
• Смоління свинячих туш (випалювання щетини),
• Дезінфекції та дезінсекції приміщень,
• Приготування їжі в похідних умовах (при наявності певних пристосувань — зокрема, особливим чином зігнутої труби),
• Розбирання проіржавілих з'єднань сталевих та чавунних труб.

Паяльна лампа має резервуар для палива. Зверху до резервуару прикріплюється пальник. Резервуар закривається кришкою з ущільнювачем. За допомогою ручного насоса всередині резервуара створюється надлишковий тиск. Під дією надлишкового тиску паливо з резервуара через трубку й вентиль поступає до форсунки пальника. Перед надходженням до форсунки, паливо, проходячи через трубку, що омивається полум'ям пальника, нагрівається і випаровується, що підвищує повноту згоряння. Пальник являє собою ежектор, в якому за рахунок тяги створюється рух повітря та продуктів згоряння.

Типовий склад лампи:

• Резервуар для палива — найбільший елемент паяльної лампи;
• Ручка;
• Герметично закриваний отвір — для заливання палива в резервуар;
• Насос з клапаном — для створення надлишкового тиску всередині резервуара;
• Сифонна трубка для подачі рідкого палива з резервуара до випарника;
• Голчастий кран, кріпиться на зовнішній частині сифонної трубки і служить для регулювання надходження у випарник палива;
• Випарник, в якому, після прогріву, паливо, що надходить, переходило в газоподібний стан;
• Форсунка — розташовується на кінці трубки, виведеної з верхньої частини випарника, направляє струмінь газоподібного палива через випарник до ежектора;
• Ежектор — найбільш розігріта частина лампи, є продовженням випарника, в робочому режимі саме на виході з ежектора паливно-повітряна суміш починає горіти;
• Дріт для прочищення форсунки — використовується за необхідності;
• Паливо — НЕ деталь, витратний матеріал, від якості якого залежить димність полум'я, засміченість форсунки і вибухонебезпечність. Для бензинових ламп рекомендується бензин з октановим числом не більше 80 або бензин «Калоша» (синонім — Нефрас С2 80/120).

Крім очевидної пожежонебезпеки, паяльна лампа є потенційно вибухонебезпечним приладом, так як в резервуарі знаходиться суміш парів палива й повітря під високим тиском, а резервуар нагрівається при роботі. Тому при використанні паяльної лампи потрібно суворе дотримання правил безпеки, а саме:

• Не допускати нагріву резервуара до температури вище 50 °C;
• Не відкривати кришку резервуара і не проводити заправку при працюючій або ще не охололій лампі;
• Не створювати в лампі надлишкового тиску, не застосовувати в лампі, призначеній для використання гасу, бензин;
• Стежити за герметичністю клапанів насоса та з'єднань;
• При перевезенні та зберіганні переконатися у відсутності надлишкового тиску та залишків палива в резервуарі.

Найчастіша причина вибуху паяльної лампи — відкриття кришки резервуара гарячої лампи. У цьому випадку пари бензину стикаються з нагрітим до 500—600 °C пальником і спалахують, викликаючи вибух пароповітряної суміші в резервуарі і навколо нього. Також потрібно враховувати, що старі лампи використовували гас, при заливці бензину й подальшому використанні резервуару розривало тиском. Опіки в такому випадку практично неминучі, оскільки відбуваються, як правило, при спробі «підкачати».

Необхідно усвідомлювати, що при запалюванні бензинової лампи випарник наповнений бензином, і якщо на цьому етапі кран подачі палива перекривається, то бензин, що залишився в випарнику, буде продовжувати залишати випарник через сопло у вигляді рідини, або в разі більшого прогріву, — у вигляді газорідинного або газового струменя.

Крім того, для робіт в закритому приміщенні необхідно мати вентиляцію, достатню для видалення різко пахнючих, токсичних та канцерогенних продуктів згоряння.

Паяльна лампа, в більшості випадків, може бути замінена більш безпечним газовим пальником (газ в балоні не змішується з повітрям).

При наявності в місці проведення робіт джерела електричної енергії достатньої потужності паяльну лампу можна замінити технічним феном, який не використовує легкозаймистих матеріалів та більш безпечний.

• Керогаз