Пензенська духовна семінарія
Пензенська духовна семінарія — вищий духовний навчальний заклад Пензенської і Ніжнеломовскої єпархії Російської православної церкви, що готує священно-та церковнослужителів. ІсторіяІменний Найвищий указ, з якого починається офіційне існування Пензенської семінарії, пішов 16 червня 1800. Одночасно з указом, в Св. Синод розіслав в сусідні семінарії свої розпорядження, щоб учні Саратовської єпархії, котрі навчалися там, були звільнені у знову влаштовану свою семінарію. Такі виявилися в семінаріях: Астраханської, Тамбовської, Воронезької та в Казанської академії.  Спочатку семінарія розташовувалася в колишньому віце-губернаторському будинку (вул. Троїцька, нині вул. Кірова, 17). У 1818 відбулося перетворення Пензенської семінарії за статутом 1814, виробленому Комісією духовних училищ. Після пожежі 1858 тимчасово переведена в приміщення духовного уч-ща (вул. Поперечно-Покровська, нині вул. Чкалова, 56). Тут семінарія знаходилася до 1867, до закінчення ремонту власної. приміщення. До 1899 було побудовано нову будівлю (вул. Дворянська, нині вул. Червона, 40) При семінарії з 1902 діяв історико-археологічний і статистичний комітет. Закрита постановою Ради народних комісарів в 1918. За роки існування семінарію закінчило близько 4500 чоловік. Серед них великі державні чиновники, відомі діячі науки, культури і мистецтва: О. А. Архангельський, О. С. Архангельський у, B. П. Войдьонов, І. П. Гвоздьов, А. Н. Гвоздєв, О. О. Голубєв, М. І. Ільмінскій, В. Й. Ключевський, О. І. Мозжухін, І. Я. Судаков, Б. К. Пашков та ін. У XXI столітті семінарія була відроджена. У 2001 в Пензі було відкрито духовне училище, яке 6 жовтня 2010 рішенням Священного Синоду було перетворено в Пензенську духовну семінарію[1]. Ректори
ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
