Пензенський археологічний комплексПензенський археологічний комплекс п'ятьох поселень новокам'яної та бронзової доби у правобережній заплаві Сури в околицях Пензи. ДослідженняВідкрито І. І. Васильєвим 1890 року. Найповніше досліджено Єрня, Калашний Затон, Целибуха, де проводилися розкопки Ноною Спригіною у 1928—1929 роках та Анатолієм Пряхіним у 1972 році. ІнвентарУ матеріальній культурі пензенських археологічних поселень відбиваються контакти населення лісостепової зони Надволжя з південними племенами Волзько-Донських степів. В ході розкопок отримана значна колекція крем'яних знарядь — понад 500 екземплярів: скребки, ножі, наконечники стріл й копій, долота, тесла, проколки, струганки. На деяких поселеннях присутні стародавні форми знарядь, характерні для епохи середньокам'яної доби: вкладні складових знарядь, наконечники стріл на ножеподібних пластинах, вістря й кінцеві скребки. Ймовірно зі зруйнованого поховання біля Білого Омута зібрано 27 лощених дармовісок з сибірського лиственіта, що потрапили на поселення в результаті міжплемінного обміну. До бронзової доби відносяться знахідки ливарних форм сокир й ножів, бронзовий наконечник списа, ножі, браслет і кручені підвіски. ЄрняБагатошарове поселення Єрня містить матеріали усіх головних культур кам'яної та бронзової доби, що існували у Пензенській області: середньодонської, камської, балахнинської, волосівської, балановської, абашевської, зрубної, та поздняковської, що сукупно охоплює 4900-800 роки до Р. Х.. Єрня є колишнім озером на околиці Пензи між старим і новим річищами Сури, в лісі, між Соснівкою та Барковкою. Від російського єрик> єрня, річкова протока.[1] Калашний ЗатонНа поселенні зібрана кераміка:
Калашний Затон — заводь на річці Сура в районі міста Пензи. Згадується з початку XVIII сторіччя. Калач — затока округлої форми.[1] ЦелибухаНа поселенні виявлена кераміка
Целинбуха, — озеро під Пензою. Разом з озерами Тонке, Довге, Повне, Шкарня, Осне й Сирінське, було старим річищем Сури. Назва, ймовірно, від чуваського щелен («зміїне») та пуха (численність чого-небудь): «Зміївщина».[1] Джерела
Ставицкий В. В. Пензенские поселения эпохи камня и бронзы // Из истории области. Вып. 3; Халиков А. Х. Древняя история Среднего Поволжья. М., 1969
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia