Пересопницьке Євангеліє (срібна монета)
«Пересо́пницьке Єва́нгеліє» — срібна ювілейна монета номіналом 20 гривень, випущена Національним банком України. Присвячена визначній історичній пам'ятці духовної культури та писемності українського народу середини XVI ст. — Пересопницькому Євангелію. За змістом Пересопницьке Євангеліє — традиційне тетраєвангеліє, що містить чотири канонічні Євангелія, перша старовинна україномовна пам'ятка вітчизняної писемності, яка дійшла до нашого часу. У 1561 році в Пересопницькому Пречистенському (Різдва Богородиці) монастирі було завершено роботу над ним. Перекладач тексту — Григорій, архімандрит Пересопницького монастиря, писар — Михайло Василієвич, син протопопа Сяноцького. Пересопницьке Євангеліє — національна реліквія, на якій президенти України урочисто присягають під час інавгурації на вірність українському народові. Монету виготовлено з використанням технології патинування, елемент оздоблення — локальна позолота (вміст золота в чистоті не менше ніж 0,001518 г). Монету було введено в обіг 30 березня 2011 року. Вона належить до серії «Духовні скарби України». Опис та характеристики монети
На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України та написи півколом «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ», унизу номінал — «ДВАДЦЯТЬ ГРИВЕНЬ», праворуч рік карбування монети — «2011», на тлі хрестоподібно розміщених орнаментальних смуг зображено уособлюючий стилізований іконографічний образ творця Пересопницького Євангелія. ![]() На реверсі монети зображено чотири мініатюри початкових ілюстрацій до кожної з книг євангелістів, праворуч і ліворуч — орнаментальні позолочені смуги з декору Пересопницького Євангелія, між мініатюрами розміщено написи: угорі рік початку роботи над Євангелієм — «1556/рік», унизу рік завершення — «1561/рік», посередині стилізований напис — «ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ». Автори
Вартість монетиЦіна монети — 1252 гривні, була вказана на сайті Національного банку України у 2015 році. Фактична приблизна вартість[2] монети, з роками змінювалася так:
Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia