Перлинниця антарктична

Перлинниця антарктична
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід:	Перлинниця (Colobanthus)
Вид:	Перлинниця антарктична (C. quitensis)
Біноміальна назва
	Colobanthus quitensis; (Kunth) Bartl.
Синоніми
	C. alatus, C. aretioides, C. billardieri, C. cherlerioides, C. crassifolius, C. crassifolius var. aretioides, C. maclovianus, C. meingeni, C. quitensis var. alatus, C. saginoides, Sagina crassifolia, S. quitensis, Spergula affinis?

Перлинниця антарктична, або колобанус антарктичний чи колобантус Кіто (Colobanthus quitensis (Kunth) Bartl.) — один з двох видів покритонасінних рослин (інший — щучник антарктичний (Deschampsia antarctica E.Desv.), які освоїли північно-західну частину Антарктичного півострова.

Класифікація

Перлинниця антарктична — південний родич звичайного мокрецю (Sagina) поширеного по всій Україні — Перлинниця антарктична — південний родич звичайного мокрецю (*Sagina*) поширеного по всій Україні

Рід перлинниця (Colobanthus) поширений тільки в Південній півкулі. Інформація про кількість видів, що належать до цього роду, варіює в різних джерелах й у середньому складає 30 видів. З усіх видів роду тільки перлинниця антарктична поширена в Морській Антарктиці, досягаючи в своєму поширенні затоки Лазарєва на острові Олександра^[1].

Поширення та середовище існування

Антарктична перлинниця поширена також в горах на Вогняній Землі та в Патагонії. Поруч з щучником антарктичним на колишньому ложі льодовиків зустрічається також перлинниця паличковидна (Colobanthus subulatus). Цей вид в Антарктиці не зустрічається і просувається на південь лише до Південної Джорджії. В горах Вогняної Землі поширений ще один вид — перлинниця плауновидна (Colobanthus lycopodioides)^[2].

В умовах Аргентинських островів вид відомий з ділянок експонованих на північний-захід скель островів Галіндез, Скуа, Вісімки, Барселот. Українським дослідником в 2014 р. вид виявлено також на такому ж схилі острова Ірізар. Не виключено, що більш ретельне обстеження північної частини острова Пітерман дозволить виявити деякі інші популяції цього рідкісного виду.

Перлинниця добре переносить усі примхи антарктичного довкілля

Залишається таємницею механізм поширення перлинниці на нові місця та зростання лише в певних обмежених фрагментах району Аргентинських островів. Що це: релікти колишнього неперервного трансандійського ареалу? Тоді звідки таке добре поновлення цього виду на антропогенно-трансформованій ділянці околиць станції Палмер? Лише в сезоні 2015/16 рр. на острові Скуа було виявлено обривання домініканським мартином пагонів перлинниці з достатньо великої популяції та їх використання в побудові гнізда на прилеглій, але ізольованій протокою скелі. У цей же час виявлено невелику популяцію перлинниці (4 особини) поблизу гніздової ділянки мартина. Це може свідчити про можливість переносу пагонів з насінням на інші придатні території. Проте це, імовірно, відбувається набагато рідше, ніж у випадку щучника. У зв'язку з відсутністю збільшення кількості відомих популяцій перлинниці та їхнього розміру, необхідно взяти їх під охорону, зокрема заборонити збирання цілих рослин для наукових цілей^[1].

Примітки

↑ ^а ^б Парнікоза, Іван (04.03.2021). Рослинний світ та ґрунти району Аргентинських островів. Експедиція ХХІ (українською) . НАНЦ МОН України. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 04.03.2021.
↑ Парнікоза, Іван (12.03.2021). https://expedicia.org/vognyana-zemlya-priroda-i-lyudi/. Експедиція ХХІ (українська) . НАНЦ МОН України. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 12.06.2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)