Перша дивізія протиповітряної оборони Імперської армії Японії

1-ша дивізія протиповітряної оборони — зенітний підрозділ японської імперської армії за часів Другої світової війни . Його обов'язки включали управління зенітними установками та прожекторними підрозділами, що були розташовані в центральному регіоні Хонсю.

На початку Тихоокеанської війни армія Східного округу включала Східну протиповітряну бригаду, яка була одним із двох таких підрозділів в тогочасної армії Японії, що відповідала за протиповітряну оборону країни. На озброєнні бригади було близько 150 зенітних гармат, більшість з яких були застарілими, а особовий склад погано підготовленим. ^[1] Після проведення рейду на Дулітл у квітні 1942 року, була здійснена переструктуризація підрозділів протиповітряної оборони внутрішньої армії 19 листопада того ж року. У результаті реформи Східну зенітну бригаду замінили Східним штабом ППО. ^[1] З квітня 1944 року чисельність цих сил збільшувалася в рамках розширення підрозділів протиповітряної оборони країни. Однак подібні підрозділи виснаженої країни відчували нестачу зенітних гармат. ^[2] До червня 1944 року Східний штаб протиповітряної оборони тримав на озброєнні 300 зенітних гармат. ^[3]

1-а зенітна дивізія була створена у грудні 1944 року для керування підрозділами протиповітряної оборони армії Східного округу. ^[4] У цей час також було створено три інші протиповітряні дивізії. ^[5] 1-ша зенітна дивізія відрізнялася від інших подібних дивізій значно більшим розміром, і складалася з восьми зенітних полків, шести окремих зенітних батальйонів, чотирьох кулеметних рот і полку, оснащеного прожекторами. ^{[4] [5]}

1-ша протиповітряна дивізія брала участь у інтенсивних боях, намагаючись протистояти авіаційним нальотам союзників на Японію . Це включало захист Токіо від нападу, під час якого він брав участь у нищівному нальоті на місто в ніч з 9 на 10 березня 1945 року. До кінця війни в серпні 1945 року дивізія стверджувала, що збила 193 важких бомбардувальника Boeing B-29 Superfortress і пошкодила 454. Ці заяви сильно перебільшують досягнення дивізії, оскільки її продуктивність була дуже обмежена відсутністю необхідної техніки, як це сталося з іншими зенітними дивізіями.^[5]

Наступні підрозділи входили до 1-го зенітного дивізіону після його формування у грудні 1944 року:: ^[4]

• 111-й зенітний полк
• 112-й зенітний полк
• 113-й зенітний полк
• 114-й зенітний полк
• 115-й зенітний полк
• 116-й зенітний полк
• 117-й зенітний полк
• 118-й зенітний полк
• 1-й окремий зенітний батальйон
• 2-й окремий зенітний батальйон
• 3-й окремий зенітний батальйон
• 4-й окремий зенітний батальйон
• 95-й польовий зенітний батальйон
• 96-й польовий зенітний батальйон
• 1-й станково-гарматний батальйон
• 4-й станково-гарматний батальйон
• 1-й прожекторний полк

Список літератури

• Ness, Leland S. (2014). Rikugun: Guide to Japanese Ground Forces, 1937–1945. Volume 1: Tactical Organization of Imperial Japanese Army & Navy Ground Forces. Solihull, United Kingdom: Helion. ISBN 9781909982000.
• Zaloga, Steven J. (2010). Defense of Japan 1945. Oxford: Osprey Publishing. ISBN 1-84603-687-9.