Петрилів

село Петрилів
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Тлумацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA26040350300027254
Основні дані
Засноване	1378
Населення	676
Площа	14,481 км²
Густота населення	46,81 осіб/км²
Поштовий індекс	78010
Телефонний код	+380 03479
Географічні дані
Географічні координати	48°58′54″ пн. ш. 25°0′4″ сх. д. / 48.98167° пн. ш. 25.00111° сх. д. / 48.98167; 25.00111
Водойми	Дністер
Місцева влада
Адреса ради	78000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківського р-н, м. Тлумач, вул. Івана Макуха, 12
Карта
Петрилів
Петрилів
Мапа
Петрилів у Вікісховищі

Петри́лів — село Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Тлумацької міської громади.^[1]

Село розташоване на лівому березі Дністра, у мальовничому куточку Івано- Франківської області, за 30 км від центру громади та 43 км від залізничної станції Івано-Франківськ. Територіально село ділиться на частини, які мають наступні назви: Ріпники, Забиче, Гора, Кут, Пастівник, Пісок, Мазлі.

За рельєфною складовою село ділиться на дві частини: одна знаходиться на дні Дністровського каньйону інша на його схилі, тобто над каньйоном (узвишшя), звідки відкривається чудовий краєвид. Дане узвишшя називається Новосільськими Горами, бо розташоване в районі сіл Новосілка і Петрилів^[2]

Кожне місто, містечко, село нашої області має свою неповторну історію, переважно невідому навіть більшості його жителів. Історичним джерелом для опису цього населеного пункту виступила книга: Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. — С. 605.

При проведенні археологічних розкопок поблизу села, виявлено поховання часів пшеворської культур.

Перша письмова згадка про село відноситься до 1441 року. За легендою, назва села походить від першого поселенця Петра. За іншими даними мешканець села, Петро, був великим боржником і втік з села, і цей край називали Петровим, а пізніше і появилася сучасна назва села: Петрилів.

8 січня 1437 року в галицькому суді розглядалася справа між Врбанусом з Буковно і Анною Розумковою з Петрилова^[3].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 13 ланів (близько 325 га) оброблюваної землі^[4].

В 1922 році жителі Петрилова бойкотували вибори до польського сейму і сенату. Тут не голосував жоден виборець села. В Петрилові діяла організація КПЗУ, її очолював С. М. Кульбаба.

У 1934—1939 рр. село входило до об'єднаної сільської ґміни Ніжнюв Тлумацького повіту.

У 1939 році в Петрилові проживало 2 440 мешканців, з них 2 405 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 5 поляків і 10 євреїв^[5]

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Тлумацькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Братишів і Петрилів.^[6] 7 лютого 1950 року в урочищі «Посіч» загинули п'ятеро вояків ОУН–УПА: петрилівці станичний ОУН Іван Олексійович Лядецький («Ключик») і керівник боївки Тлумацького надрайпроводу Григорій Овод («Василь») та троє уродженців села Милування.^[7]

У селі також знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Шевченка. Колгосп мав 1388 га земельних угідь. Спеціалізувався на тваринництві. В селі працювали цегельний і кахельний заводи. У 1967 році колгоспу присуджено перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства СРСР та ЦК профспілки робітників і службовців сільського господарства та заготівель з видачею грошової премії. Мешканці села Ланкова Д. та І. Дзюба були делегатами III Всесоюзного з'їзду колгоспників.

Працюють навчально-виховний комплекс, клуб, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку.

Протягом двох останніх десятиліть в Петрилові природа повернула собі значну площу, завдяки процесу урбанізації та міграції. Люди, які населяють село, і на дні і на одній із двох стін каньйону спостерігають зовсім не схожі краєвиди. Одна стіна каньйону помістила будиночки і лісові ущелини. Інша стіна піднімається на 75 метрів, огинаючи, Дністер утворює меандр. На дні каньйону вербові засадження утворили унікальну біосистему заселеними тваринами та рослинами.

• Біля Дністра в урочищі «Дурний кут» збереглася криївка, де переховувались воїни УПА.
• Збереглися будинок і подвір'я, де народився і виріс Микола Твердохліб — полковник «Грім», командир ВО «Говерля», полковник УПА. Щорічно 17 травня біля пам'ятника героя в центрі села проходить мітинг-реквієм до дня його загибелі.
• Меморіальний комплекс пам'яті борцям за волю України.
• В селі є погруддя Т. Г. Шевченка.
• В селі збережена пам'ятка культурної спадщини — дерев'яна церква святих Косми і Дем'яна, споруджена в 1889 року. Поряд з храмом збудована дзвіниця. Первинні розписи церкви втрачені і замінені новими з кінця XX — поч. XXI ст.

• Твердохліб Микола (псевдо: Грім) (1911 (?1914) — † 17 травня 1954, поблизу с. Зелена, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — полковник УПА, командир ВО-4 «Говерля».
• Дмитро Дзьоба—"Сурмач" (*1921 — †21 травня 1946, Новий Люблинець) — провідник земель північної Перемишльщини і Ярославщини^[8].
• Дмитро Онищук («Хвиля», «Гарт») — голова «Просвіти» й обласний референт ОУН (1902—1948).

Тут виріс * Небір Володимир (03 червня 1992 року с. Братишів Івано-Франківської області) — медик-революціонер, герой Майдану та Війни на сході України, кавалер ордену «За мужність».