Петров Олександр Іванович

Олександр Іванович Петров рос. дореф. Александр Иванович Петров
Петров — дворянський рід
Седлецький віце-губернатор
2 серпня 1874 — 11 квітня 1878
Попередник:	Андрій Іванович Друкарт
Наступник:	Миколай Федорович Іваненко[ru]
21-й Мінский губернатор
30 серпня 1879 — 30 січня 1886
Попередник:	Валерій Іванович Чариков
Наступник:	Миколай Миколаєвич Трубецький
Харківський губернатор
30 січня 1886 — 24 березня 1895
Попередник:	барон Олександр Олександрович Ікскуль
Наступник:	Герман Августович Тобізен
Сенатор
1897 — 15 серпня 1915
Народження:	16 лютого 1838(1838-02-16) Санкт-Петербург
Смерть:	15 серпня 1915(1915-08-15) (77 років) Санкт-Петербург
Поховання:	Олександро-Невська лавра
Освіта:	Полоцький кадетський корпус
Рід:	Петров
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Іванович Петров (16 лютого 1838 — 15 серпня 1915) — російський державний діяч, мінський і харківський губернатор, сенатор, дійсний таємний радник.

Походить з дворян Саратовської губернії.

Закінчив курси у Полоцькому кадетському корпусі та Офіцерській стрілецькій школі (06.06.1857).

У 1859 році закінчив школу по першому розряду. Служив у лейб-гвардійському стрілецькому Імператорської фамілії батальйоні.

У 1863 році переведений до лейб-гвардійської стрілецької батареї Імператорської фамілії. Брав участь у справах проти польських заколотників і за відзнаку біля села Монтвидове 12 червня нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом.

У 1865 році відряджений з Найвищого дозволу для занять при установчому комітеті до Королівства Польського, де був комісаром Келецької комісії по селянським справам.

У 1866 році зарахований до статс-секретарів Царства Польського.

У 1868 році призначений комісаром Скерневицького повіту Варшавської губернії.

Займає посаду Седлецького віце-губернатора (02.08.1874 — 14.04.1878); далі: Мінський губернатор (30.08.1879 — 30.01.1886); Харківський губернатор (30.01.1886& — 24.03.1895). Помічник Варшавського генерал-губернатора з цивільної частини (24.03.1895 — 12.02.1897).

У 1897 році Всемилостивіше повелено бути присутнім у Правлячому Сенаті.

З 1894 року гофмейстер Двору Його Імператорської Величності. Почесний громадянин Мінська. Почесний громадянин Харкова.

Був головою комітету по спорудженню Храму Христа Спасителя в Бірках, зведеного у 1894 році на місці трущеня імператорського поїзда у 1888 році.

Дійсний статський радник (01.04.1879), таємний радник (30.08.1887), гофмейстер (1894), дійсний таємний радник (06.06.1907).

• Дружина — Олександра Михайлівна Петрова, голова Харківського товариство взаємної допомоги вчительок та виховательок з 1890 років

• Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами і бантом (12.06.1863);
• Орден Святого Олександра Невського (01.01.1904).

• Альманах современных русских государственных деятелей. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 1184.
• Редакция журнала. А. И. Петров. — Всемирная иллюстрация^[en], 1894. — Т. 52, № 1327. — С. 12.
• Мурзанов Н. А. Правительствующий сенат. (Господа сенат). 22 февраля 1711 — 22 февраля 1911. Список сенаторов. — СПб., 1911. — С. 37. (рос.)
• Российский государственный исторический архив. — Ф. 496, оп.  3, д. 36.
• Губернии Российской империи. История и руководители. 1708—1917. — М., 2003. — С. 16, 168, 264, 319.
• Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского (1725—1917). Биобиблиографический словарь в трех томах. Т.3. — М., 2009. — С. 811. (рос.)