Петросов Валерій Альбертович

Валерій Альбертович Петросов
Валерій Альбертович Петросов
	Валерій Альбертович Петросов (1979 р.)
Народився	16 листопада 1939; Кисловодськ,
Помер	2 квітня 2009 (69 років); Україна, Харків
Громадянство	Україна
Місце проживання	Україна, Харків
Діяльність	Житлово-комунальне господарство
Відомий завдяки	Політик, науковець
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчене звання	професор[d]
Заклад	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Членство	Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	; ; ;

Вале́рій Альбе́ртович Петро́сов (рос. Валерий Альбертович Петросов, *16 листопада 1939 — †2 квітня 2009) — український політик, науковець. Академік Міжнародної інженерної академії, Міжнародної академії екологічної реконструкції, Житлово-комунальної академії Російської Федерації, Інженерної академії України, Української екологічної академії наук, дійсний член Академії будівництва й архітектури України, член Американської асоціації водних робіт (AWWA). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений працівник ЖКГ України. Доктор технічних наук, професор. Член Вченої ради, професор кафедри «Водопостачання, каналізація і гідравліка» Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури, почесний доктор наук Національного технічного університету «ХПІ». Почесний генеральний директор КП «ВТП „Вода“» (м. Харків). Повний кавалер ордена «За заслуги».

Біографія

Народився 16 листопада 1939 р. у Кисловодську Ставропольського краю.

В 1963 р. закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут (спеціальність — водопостачання та каналізація, кваліфікація — інженер- будівельник).

В 1963—1968 рр. працював головним інженером служби міських водогінних мереж Харківського водотресту, в 1968—1972 рр. — заступником начальника виробничого управління водопровідного господарства м. Харкова.

24 червня 1971 р. захистив кандидатську дисертацію.

З 1972 по березень 2006 р. керував Територіальним виробничим об'єднанням «Харківкомунпромвод» (із листопада 2004 р. — КП «ВТП „Вода“»). Із серпня 2006 р. — почесний генеральний директор КП «ВТП „Вода“». З 23 листопада 2007 р. — почесний генеральний конструктор наукових напрямків зі стійкості водопостачання КП «ВТП „Вода“».

1979 р. став лауреатом Державної премії УРСР у галузі науки й техніки за роботу «Розробка та впровадження високоефективних науково-технічних рішень по підвищенню надійності водопостачання міст і по комплексній економії водних, енергетичних та матеріальних ресурсів»^[2].

1981 р. отримав звання заслуженого працівника житлово-комунального господарства України.

З 1991 р. — професор. 1995 року захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичне обґрунтування та розробка методів інтенсифікації роботи систем водопостачання»^[3].

Із 1992 р. — дійсний член Міжнародної академії екологічної реконструкції, 1995 р. — Української екологічної академії наук, 2000 р. — Жилищно-комунальної академії РФ, 2001 р. — Інженерної академії України

26 березня 2006 р. обраний Народним депутатом України по багатомандатному загальнодержавному округу від Партії регіонів (до 23 листопада 2007 р.), набув депутатських повноважень 25 травня (порядковий номер у списку — 163)^[4], член депутатської фракції Партії регіонів.

З травня 2008 р. — член колегії Харківської облдержадміністрації.

Політична діяльність

Протягом 1972—2006 рр. — депутат Харківської міської ради.

Народний депутат Верховної Ради V скликання, заступник голови комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. Очолював Міжкомітетсько-урядову робочу групу з реформування житлово-комунального господарства.

Наукова діяльність

Автор 200 наукових праць, у тому числі 10 монографій, 25 винаходів і патентів України та Росії в галузі водопостачання. Підготував трьох докторів наук і дев'ятьох кандидатів.

Особисте життя

Був одружений, має сина.

З 1996 р. — віце-президент Міжнародного громадського фонду ім. Г. С. Жукова.

Нагороди, відзнаки та звання

Повний кавалер ордена «За заслуги». Нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом «Крилатого лева» Ліги відродження науки Росії, медалями. Почесний громадянин Жовтневого району м. Харкова.