Петро ШафранецьПйотр[1][2] (Петро)́ Шафра́нець (пол. Piotr Szafraniec; — 1437) — польський шляхтич, державний діяч Королівства Польського останньої чверті XIV — першої третини XV століття. Перший польський подільський староста [3] (у 1404—1405 роках). Життєпис![]() Син краківського підстолія Пйотра Шафранця. Пйотр Шафранець-старший згадується в актах 1387 та 1395 років у чині краківського підстолія [4]. Пйотр Шафранець-молодший був зв'язаний із королівським двором від початку своєї кар'єри. Почергово: краківський підстолій у 1398—1406 роках, краківський підкоморій у 1406—1430 роках, сандомирський воєвода у 1431—1433 роках, краківський воєвода у 1433—1437 роках. 3 (12) березня 1404 року польський король Владислав II Ягайло надав Пйотру Шафранцю поселення Сатанів з околицями та Зіньків з околицями. Надання містило низку застережень:
Невдовзі ці маєтки викупив у Шафранця за 1000 кіп широких (празьких) грошів великий литовський князь Вітовт [6]. 1415 року Пйотр Шафранець, будучи краківським підкоморієм, передав синові деякі села в Галичині [7]. Десь від 1423 року разом із братом Яном Шафранцем (коронним канцлером, пізніше куявським біскупом) очолював угрупування при дворі і був одним із найближчих королівських радників. Під Володимиром-Волинським самбірський староста Пйотр Одровонж отримав 8 вересня 1431 від короля Польщі Владислава ІІ надання 10 сіл у Смотрицькому, Вінницькому повітах (перед тим були в заставі у воєводи краківського Пйотра Шафранця).[8] Дружина — Ружа (прізвище невідоме). Відомі діти:
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia