Петро II (король Кіпру)

Петро II фр. Pierre II de Lusignan
11-й Король Кіпру
17 січня 1369 — 13 жовтня 1382 року
Попередник:	Петро I
Наступник:	Яків I
Народження:	1357[1]  Нікосія, Нікосія, Кіпр
Смерть:	13 жовтня 1382[2][1]  Нікосія, Нікосія, Кіпр
Поховання:	Нікосія
Країна:	Кіпрське королівство[2]
Релігія:	католицтво
Рід:	Лузіньяни[1] і Пуатьє-Лузін'яниd
Батько:	Петро I (король Кіпру)[2][1][3]
Мати:	Елеонора Арагонська[d][2][1]
Шлюб:	Валентина Вісконті[d][1] і Валентина Вісконті[d]
Діти:	N Лузін'янаd[3]
Медіафайли у Вікісховищі

Петро II Товстий (фр. Pierre le Gros; 1357 — 13 жовтня 1382), відомий також як П'єр II де Лузіньян (фр. Pierre II de Lusignan)  — король Кіпру в 1369–1382 роках.

Походив з династії Лузіньянів. Син короля Кіпру Петра I та Елеонори Арагонської. Отримав владу після вбивства його батька. Не маючи відповідного державного та політичного досвіду, покладався на свою матір та дядьків Жана та Жака де Лузіньян.

З самого початку у молодого короля виникли проблеми у зовнішній політиці. Під час святкувань на честь його коронування у 1372 році посварились венеційці та генуезці. Король та його родичі виступили проти останніх, скориставшись можливістю позбавитися генуезьких торговців як конкурентів кіпрських. У відповідь Генуя у 1373 році спрямувала потужний флот проти Кіпру і розв'язала Кіпро-генуезьку війну (1373—1374). Генузці підступом захопили м. Фамагуста, а згодом міста Пафос, Лімасол та Нікосію у 1374 році. Сам король потрапив у полон, після чого було укладено мир, згідно з яким Генуезька республіка отримувала у власність міста Фамагусту і Кіренію, великі торгові преференції та величезну суму грошей у вигляді репарацій.

Незважаючи на поразку, Петро II почав готуватися до відвоювання своїх земель. Тому він уклав мир з еміром Теке, віддавши йому м. Анталію, домовився також із султаном Єгипту. Окрім того у 1376 році було укладено союз з герцогом Мілану Бернабо Вісконті проти Генуї. Проте здійснити свої плани король Кіпру не зміг. Помер 13 жовтня 1382 року.

Дружина — Валентина (1363–1391), донька Бернабо Вісконті, володаря Мілану

Діти:

• донька (ім'я невідоме) (1379–1381)

• René Grousset, L'Empire du Levant : Histoire de la Question d'Orient, 1949

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.