Ірина Вікторівна Печернікова (рос. Печерникова Ирина Викторовна ; 2 вересня 1945 — 1 вересня 2020 ) — радянська і російська акторка театру і кіно . Заслужена артистка РРФСР (1988).
Ірина Печернікова народилася 2 вересня 1945 року в м. Грозному . З родиною переїхала до Москви .
Закінчила Школу-студію при МХАТ (1966).
З 1966 року — акторка Московського театру ім. Ленінського комсомолу .
З 1968 року — акторка Московського академічного театру ім. Вл. Маяковського .
У 1978—1990 рр. — акторка Державного академічного Малого театру .
У кінематографі дебютувала в 1967 році роллю дони Анни у фільмі-опері «Кам'яний гість» . Акторка володіла тонким драматичним талантом, втілювала на екрані чарівних, романтичних, ліричних, жіночних героїнь. Однією з найкращих перших ролей акторки стала головна роль у картині «Доживемо до понеділка» (1968) реж. С. Ростоцького . Фільм отримав Золотий приз VI Міжнародного кінофестивалю в Москві (1969), Державну премію СРСР (1970), а також був визнаний Найкращим фільмом 1968 року за опитуванням журналу «Радянський екран».
Помітними ролями стали також роботи в картинах «Перше кохання» (1968, Зінаїда Засєкіна), «Сторінки журналу Печоріна» (1975, фільм-спектакль, княжна Мері; реж. А. Ефрос ), «Два капітани» (1976, Марія Василівна Татаринова; реж. Є. Карелов ), «Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль, Руфь Морз/Тереза) та ін.
У 1990-ті роки, в зв'язку з розпадом СРСР , Ірина Печернікова перебувала у затяжній творчій кризі. До творчих невдач і незатребуваності додалися проблеми з алкоголем . Але акторка зуміла впоратися з життєвими негараздами.
У 2010-і роки Печернікову знову стали запрошувати в кіно і на телебачення, вона стала учасницею телешоу «Формула краси».
Остання робота в кіно — головна роль у картині «Земля Ельзи» (2020) реж. Юлії Колєсник .
Життю та творчості акторки присвячено кілька телепередач і документальний фільм «Ірина Печернікова. Ліки від самотності» (2010).
Померла увечері 1 вересня 2020 року, не доживши одного дня до свого 75-річчя.
Перший чоловік: Збігнєв Бізонь — польський музикант.Другий чоловік: Галкін Борис Сергійович — радянський і російський актор і режисер театру і кіно, сценарист, продюсер, композитор. Заслужений артист Російської Федерації (1999).Третій чоловік: Соловйов Олександр Іванович (1952—2000) — радянський і російський актор та кінорежисер.Дітей у І. Печернікової не було.
(російською)
1966 — Театр «Ленком» — «Мольер» М. Булгакова — Арманда Бежар
1969 — Театр им. Маяковского — «Два товарища» В. Войновича
1977 — Театр имени Маяковского — «Венсеремос» Г. Боровика — Рита
1990 — Театр на Малой Бронной — «Джазмен». Автор и режиссёр В. Павлов Репертуар в Малому театрі :
1977 — «Заговор Фиеско в Генуе» Ф. Шиллера — Леонора
1977 — «Маленькая эта земля» Г. Джагарова — Снежа
1978 — «Ревнивая к себе самой» Т. де Молины — донья Магдалена
1979 — «Король Лир» У. Шекспира — Корделія
1979 — «Красавец мужчина» А. Н. Островского — Зоя Окойомова
1980 — «Вызов» Г. Маркова и Э. Шима — Софья
1983 — «Дети Ванюшина» С. Найдёнова — Інна
1983 — «Утренняя фея» А. Касоны — Адела і Анжеліка
1984 — «Накануне» И. Тургенева — Олена Стахова
1985 — «Федра» Ж. Расина — Арикія
1986 — «Человек, который смеётся» В. Гюго — Дея
1987 — «Игра» Ю. Бондарева — Ірина Скворцова
«Кам'яний гість» (1967, фільм-опера, дона Анна (співає Тамара Мілашкіна )«Доживемо до понеділка» (1968, Наталя Сергіївна Горелова, молода вчителька англійської мови, колишня учениця Мельникова ; реж. С. Ростоцький )«Перше кохання» (1968, Зінаїда Засєкіна) «Нескладний хлопець» (1969, фільм-спектакль, Ліда) «Любов до трьох апельсинів» (1970, Смеральдіна (вокал — Т. Христова) «За власним бажанням» (1973, Поліна Рязанова (озвучує Антоніна Кончакова )«Міста і роки» (1973, Рита Старцова ; реж. О. Зархі )«Відкриття» (1973, Ліза) «Варіант „Омега“» (1975, Олена, дружина Сергія) «Сторінки журналу Печоріна» (1975, фільм-спектакль, княжна Мері ; реж. А. Ефрос )«Птахи наших надій» (1976, Діна) «Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976, графиня Луїза де Кавеньяк ; реж. О. Мітта )«Два капітани» (1976, Марія Василівна Татаринова ; реж. Є. Карелов )«Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль, Руфь Морз/Тереза )«Перші радощі» (1977, Ліза Мєшкова) «Особисте щастя» (1977, Ірина Замятіна, акторка місцевого театру, дружина Іллі )«Однокашники» (1978, Тоня, коханка Лобанова) «Місяць довгих днів» (1978, фільм-спектакль, Наталія, дочка Званцева) «Блакитний карбункул» (1979, Катаріна) «Незвичайне літо» (1979, Ліза Мєшкова) «Людина змінює шкіру» (1979, Валентина) «Ревнива до себе самої» (1980, фільм-спектакль, Донья Магдалена) «34-й швидкий» (1981, Льоля, пасажирка-«заєць») «Діти Ванюшина» (1982, фільм-спектакль, Інна) «Ваніна Ваніні» (1983, фільм-спектакль, Ваніна Ваніні) «Набат на світанку» (1985, Наталія Єгорівна) «Братику, люби революцію!» (1987, Фільм-спектакль, Карменсіта) «Анна Карамазофф» / фр. Anna Karamazoff (1991, узбечка ; реж. Р. Хамдамов )«Ніжний образ твій» (1991, фільм-спектакль, Дарина Іванівна) «Не покидай мене, любове» (2001, Тася, дружина Геннадія) «Остання репродукція» (2007, т/с, Васса Андріївна) «Земля Ельзи» (2019—2020, Ельза ) — диплом «За найбільш пронизливий акторський дует» (з Веніаміном Смєховим ) на Фестивалі екранізацій «Читка» (2019)
2006 — «Моя срібна куля». Ірина Печернікова / рос. «Мой серебряный шар». Ирина Печерникова — програма Віталія Вульфа
2010 — «Ірина Печернікова. Ліки від самотності» / рос. «Ирина Печерникова. Лекарство от одиночества»
2011 — «Бабине літо». Ірина Печернікова / рос. «Бабье Лето». Ирина Печерникова — у програмі Сергія Майорова
2015 — «Ірина Печернікова. Мені не боляче» / рос. «Ирина Печерникова. Мне не больно» та ін.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Словники та енциклопедії Нормативний контроль
