Пилипенки — козацько-старшинський рід, представники якого обіймали численні уряди в Переяславському полку.
Після ліквідації Гетьманщини в кінці XVIII ст., щонайменше одна з гілок отримала дворянство.
Походження
Достеменне походження невідоме. Перші згадки сягають 1649 р., коли Мартин та Іван Пилипенки були вписані до переяславського полкового товариства[1]. Згідно різних джерел вони були або братами, або родичами. Крім того існують відомості що в них були ще два брати — козак Микита та козацький полковник Пантелеймон.[2]
Мартин в 1650 р. отримав перяславське полковництво[2], проте загинув згідно одних даних того ж року, згідно інших наступного під час Берестецької битви. Був одружений з Ганною Золотаренко, з якою мав трьох синів про яких відомостей майже не залишилось. Відомо що Стефан проживав в м. Корсунь[3], а його племінник, син Данила, був козаком Ічнянської сотні та засновником роду Даценків (за іншими даними прізвищем Даценко почав послуговуватись ще його батько — Данило Мартинович).
Родовий архів Пилипенків на сьогодні залишається недослідженим, а його давня частина (друга пол. XVII — перша половина XVIII ст.) була з часом розпорошена. На сьогодні в українських та російських зібраннях збереглись такі документи з нього:
колекція оригіналів та копій особистих та майнових документів, духовних заповітів, а також універсалів сотника та переяславського осавула Якова Пилипенка зберігається у фондах РДІА[5]
оригінал універсалу Якову Михайловичу на переяславське полкове осавульство зберігається у комплексі рукописів XVI–XX ст. ІР НБУВ[6]
в зібранні ЦДІАК зберігаються давні копії із фонду Генерального архіву, а також копії на мікрофільмах передані російськими архівами[7]
Новітня частина архіву з середини XVIII по кінець XIX ст. збереглась як родинний фонд поміщиків та дворян Пилипенків-Д'яконових в Державному архіві Одеської області. Він містить сімейні та майнові документи[8], зокрема документи пов'язані з поміщицькими володіннями родини: установча грамота села Пилипчич, ревізькі казки містечка Варви ітд. А також документи бічних гілок роду: Рустановичів, Маркевичів ітд.
Гафія Яківна (нар. 1742 — пом. після 1775), чоловік — Максим Романович Сноєвський (нар. бл. 1730 — пом. після 1775), син польського шляхтича з м. Глуська. Суддя розправний.[21]
↑Архіви, колекції та зібрання державних, громадських та релігійних установ у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : путівник / НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського, Ін-т рукопису ; ред. кол. : Л. А. Дубровіна (голова), Г. В. Боряк, Н. М. Зубкова [та ін.] ; авт.-уклад. : О. П. Бодак, О. С. Боляк, С. О. Булатова [та ін.]. — К., 2015. – 328 с.
↑Універсали Івана Мазепи (1687-1709) / Упорядн.: І. Бутич, В. Ринсевич; Ред. кол.: П. Сохань (голова), Г. Боряк, В. Брехуненко, І. Бутич, Д. Бурім, І. Гирич, Я. Дашкевич, О. Купчинський, О. Маврін, Ю. Мицик, О. Музичук, О. Романів, В. Смолій. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського; Наукове Товариство імені Шевченка; Центральний державний історичний архів України. — Ч. ІІ. — Київ; Львів: НТШ, 2006. — 799 с. — (Універсали українських гетьманів. Серія І)
