Пилипенко Віктор Васильович

Пилипенко Віктор Васильович
Пилипенко Віктор Васильович
Народився	16 червня 1934; село Ольшаниця, тепер Рокитнянського району Київської області
Помер	9 квітня 2016 (81 рік); місто Одеса
Поховання	місто Малин
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Членство	Верховна Рада України I скликання
Посада	народний депутат України
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Віктор Васильович Пилипенко (16 червня 1934(19340616), село Ольшаниця, тепер Рокитнянського району Київської області — 9 квітня 2016, місто Одеса) — український радянський діяч, начальник Дунайського і Чорноморського пароплавств. Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Народний депутат України 1-го скликання. Член ЦК КПУ в 1990—1991 р.

Біографія

Народився в родині лісничого і фельдшера. Трудову діяльність розпочав у 1947 році сторожем в лісництві. У 1953 році закінчив сільську середню школу.

У 1953—1958 роках — студент експлуатаційного факультету Одеського інституту інженерів морського флоту, інженер-експлуатаційник.

Член КПРС з 1958 року.

У 1958—1960 роках — черговий оператор служби експлуатації, диспетчер служби експлуатації, старший інженер-диспетчер відділу пасажирських перевезень Далекосхідного пароплавства. У 1960—1964 роках — груповий диспетчер, заступник головного диспетчера Далекосхідного пароплавства. У липні 1964 — квітні 1966 року — головний диспетчер Далекосхідного пароплавства. У квітні 1966 — 1968 року — начальник служби експлуатації (перевезень і руху флоту) Далекосхідного пароплавства — заступник начальника Далекосхідного пароплавства з флоту.

У 1968—1975 роках — начальник Північно-Східного управління морського флоту СРСР в селищі Тіксі Якутської АРСР.

У лютому 1975 — квітні 1976 року — начальник Ренійського морського торговельного порту Одеської області.

У квітні 1976 — травні 1977 року — заступник начальника Радянського Дунайського пароплавства з експлуатації флоту і портів.

У травні 1977 — листопаді 1986 року — начальник Радянського Дунайського пароплавства.

У листопаді 1986 — листопаді 1992 року — начальник Чорноморського морського пароплавства.

У 1992—1996 роках — президент Державної адміністрації морського транспорту України.

З квітня 1996 року — на пенсії в місті Одесі, де й помер. Похований в місті Малині Житомирської області.

Нагороди

орден Жовтневої Революції (1986)
орден Трудового Червоного Прапора (1974)
орден Дружби народів (1981)
орден «Знак Пошани» (1971)
медаль «За трудову доблесть» (1966)
медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
медаль «За відзнаку в охороні державного кордону» (1979)
медаль «Ветеран праці» (1985)
медаль «300 років російського флоту» (1996)
медаль «70 років ВЧК-КДБ» (1998)
медаль «120 років Й. В. Сталіну» (1999)
почесна медаль Радянського Фонду миру (1986)
золота медаль ВДНГ (1985)
срібна медаль ВДНГ (1970)
«Почесний полярник СРСР» (1973)
«Почесний працівник морського флоту СРСР» (1976)
«Відмінник народної освіти» (1975)
знак «Прикордонним 70 років» (1988)
нагрудний знак «Відмінник прикордонних військ» 1 і 2 ступенів
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
Почесна грамота Президії Верховної Ради Якутської АРСР
Золотий орден Праці (Болгарія, 1983)
медаль «100 річчя визволення Болгарії» (Болгарія, 1978)
медаль «40 років соціалістичної Болгарії» (Болгарія, 1984)
Відмінник транспорту (Болгарія, 1981)
Відмінник прикордонних військ 1 ст. (Болгарія, 1984)
Відмінник прикордонних військ (Польща, 1984)
Почесний працівник Українського Дунайського пароплавства