Повернення Максима

*Повернення Максима*
Повернення Максима;
рос. Возвращение Максима
Жанр	історичний фільм; драма
Режисер	Григорій Козинцев; Леонід Трауберг
Сценарист	Лев Славін; Григорій Козинцев; Леонід Трауберг
У головних ; ролях	Борис Чирков; Валентина Кібардіна; Анатолій Кузнецьов; Олександр Зражевський; Олександр Чистяков; Василь Ванін; Юрій Толубієв; Олексій Бонді; Михайло Жаров; Микола Крючков
Оператор	Андрій Москвін
Композитор	Дмитро Шостакович
Кінокомпанія	Кіностудія «Ленфільм»
Тривалість	112 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1937
IMDb	ID 0029740
Попередній	Юність Максима
Наступний	Виборзька сторона
	Повернення Максима у Вікісховищі

Повернення Максима

«Повернення Максима» (рос. «Возвращение Максима») — російський радянський художній фільм, поставлений на кіностудії «Ленфільм» в 1937 році режисерами Григорієм Козинцевим та Леонідом Траубергом.

Зміст

Дія фільму відбувається в 1914 році. Тепер спритному і верткому Максиму належить очолити робочі заколоти. Саме йому, людині, яка віддана революції і боротьбі за права, необхідно взяти на себе велику відповідальність. Його навички приховувати інформацію й обводити навколо пальця супротивників будуть дуже доречними.

Ролі

Борис Чирков — Максим Іванович Лисіцин — професійний революціонер, більшовик, він же товариш Федір
Валентина Кібардіна — Наташа Артем'єва — редактор газети «Правда», вона ж товариш Олена
Анатолій Кузнецов — депутат Держдуми Тураєв
Михайло Жаров — конторник Невського заводу Платон Васильович Димба, чорносотенець
Василь Ванін — більшовик Микола
Олексій Бонді — меншовик
Василь Меркур'єв — студент-меншовик
Юрій Толубєєв — штрейкбрехер-залізничник
Олександр Зражевський — Василь Кузьмич Єрофієв, старий токар Північного заводу
Олександр Чистяков — Міщенко, робітник-ливарник Північного заводу
Микола Крючков — солдат в «теплушці» (в титрах не вказаний)
Марія Яроцька — дружина Нікадіма, пере білизну на містках в річці (в титрах не вказана)

Знімальна група

Сценарій — Григорія Козинцева, Льва Славіна, Леоніда Трауберга
Режисери — Григорій Козинцев, Леонід Трауберг
Композитор — Дмитро Шостакович
Оператор — Андрій Москвін
Художник — Євген Еней
Звукооператори — Ілля Волк, Борис Хуторянський (в титрах зазначений як — Г. Хуторянський)
Асистенти — Надія Кошеверова, Ілля Фрез, Сухобоков Володимир, М. Герлтовський, А. Гурвич

Відгуки

Однією з найбільш відомих і яскравих сцен фільму є епізод партії на більярді головного героя з Платоном Димбой.

У «Поверненні Максима» коронним атракціоном і «цвяхом» ставав більярдний турнір в трактирі, де Максим заганяв під стіл самого «короля санкт-петербурзького більярду» — конторщика і спостерігача Платона Димбу — блискучого Михайла Жарова (насправді турнір був потрібен, щоб вивідати у Димби, на який завод передали військове замовлення, — завдання партії).

У фільмі «Повернення Максима» була використана класична сцена гри на більярді, в якій були зайняті Борис Чирков, наш «позитивний» герой, пролетар і анархіст Платон Димба, якого грав наш чудовий артист Михайло Жаров. До речі, у всіх епізодах гри на більярді їх удари «виконував» відомий пітерський гравець Жорж Гаєв. Але тоді я цього не знав. Для мене це був свого роду більярдний спектакль, свого роду атракціон. Я до сих пір залишаюся під враженням настільки чудової гри акторів.

Додаткова інформація

Спочатку в ролі Димби знімався інший актор, причому робота над роллю була практично завершена. Однак Трауберг і Козинцев бачили в цьому втіленні тільки абсолютного класового ворога, без натяку на чарівність. Зникав конфлікт: боротися з таким персонажем Максиму було б не цікаво. Режисери звернулися до Михайла Жарову (зайнятого в цей час в картині «Петро Перший») з пропозицією перезняти цей епізод з його участю.

У Жарова заговорив професіонал. Він знав, яким міг би зробити Димбу: потрібен хороший костюм, краватка, прямий проділ в темних, густо намазали брілліантіном волосся. Козинцев, підхопивши Жарова під руку, потягнув його студійним коридором у бік свого павільйону: «Ми спеціально не розбирали декорації трактиру … Давайте прямо ось так — відразу — спробуємо зіграти пару сцен, так?»… Сцена була відзнята на одному диханні і тут же був призначений перегляд, після якого Жаров зрозумів, що попався. Тепер він вже не міг відмовитися від Димби — цього вульгарного, смішного, чарівного малого, який дивився на нього з екрану. Він реготав, дивлячись на його кривляння і стрибки, і вже хотів дати йому життя. Жаров, безумовно, був переконливий у виконанні Платона Димби — більярдіста і хулігана, але при цьому настільки привабливий, що глядачі забували про те, що його персонаж негативний.