Повітроплавання

Повітроплавання (аерона́втика) — керовані або некеровані польоти в атмосфері Землі на літальних апаратах легших за повітря (на відміну від авіації, що використовує літальні апарати важчі повітря).

Перші факти повітроплавання

Перші факти повітроплавання дискутуються. Відомо, що одним з перших був Пілатр де Розьє (фр. Jean-François Pilâtre de Rozier; 30 березня 1754, Мец, — 15 червня 1785, Вімій, Франція) — французький науковець, викладач фізики і хімії. Він був першим, разом із маркізом д'Арландом, хто злетів на повітряній кулі 21 листопада 1783 року. Під час спроби перетнути на повітряній кулі Ла-Манш загинув в аварії.

Також відомо, що Джеймс Садлер (англ. James Sadler; 27 лютого 1753 — 27 березня 1828) — англійський аеронавт, хімік і кондитер у 1784 році став першим англійцем, який здійснив політ на повітряній кулі.

Рекорд швидкості на повітряній кулі

7 жовтня 1811 року Віндхем Садлер поставив перший рекорд швидкості на повітряній кулі, пролетівши від Бірмінгема до Хекінгхема (відстань між містами становить 180 км) із середньою швидкістю 135 км/год.

Рекорди висоти на повітряній кулі

4 травня 1961 року Віктор Пратер^[en] і Манкольм Росс^[en] встановили рекорд висоти, піднявшись на 34 668 м.

14 жовтня 2012 року Фелікс Баумгартнер (Felix Baumgartner) досягнув висоти 39 044 м, користуючись аеростатом із закритою гондолою, газовою ємністю 849 510 м³ (30 000 000 куб. футів).

Новий рекорд встановив 24 жовтня 2014 року Алан Юстас^[en] (Alan Eustace). Ним було досягнуто висоти 41 419 м (135 890 футів). Було використано повітряну кулю газовою ємністю 991 м³ (35 000 куб. футів). Аеронавт був одягненим у спеціальний скафандр. Рекордної висоти було досягнуто приблизно за дві години. Після цього Юстас^[en] за допомогою вибухового пристрою відділив від себе свій сферичний аеростат і повернувся на Землю, скориставшись парашутом.^[1]