Повітряні сили Ічкерії
Повітряні сили Ічкерії — вид збройних сил Чеченської Республіки Ічкерії. ІсторіяУ результаті виводу з Чеченської Республіки у 1992 році частин Російської армії було залишено практично усе озброєння колишнього СРСР, у тому числі літаки й засоби протиповітряної оборони (ППО)[1]. На авіабазі «Калинівська» Армавірським авіаційним училищем були залишені 39 навчально-тренувальних літаків Л-39 «Альбатрос», 80 Л-29 «Дельфин», 3 винищувачі МіГ-17, 2 тренувальних МіГ-15УТІ, 6 літаків Ан-2, 5 Ту-134 й 2 гелікоптера Мі-8.[1][2] На авіабазі «Ханкала» залишились 72 Л-39 і 69 Л-29 «Дельфин»[1]. Всі літаки були не бойовими, але за певних обставин їх можна було використовувати як штурмовики. Таким чином, чисельний склад ПС Чеченської Республіки Ічкерія оцінювався у 267 літаків і 2 гелікоптера[1]. Ситуація з боєприпасами була невтішною — некерованих авіаційних ракет на складах майже не залишилося, а значна частина авіабомб була навчальною, і основну частину озброєння ПС складали застарілі авіабомби калібру 50—100 кг.[3]. За даними російської розвідки, до листопада 1994 року справними та боєздатними були лише близько 40 % техніки, тобто приблизно сто бойових машин[1]. Більшість чеченської авіаційної техніки була знищена на аеродромах у перші ж дні Першої чеченської війни[1]. ППО авіабаз налічувала 10 ЗРК «Стріла-10», 23 зенітно-артилерійські установки різних типів і 7 ПЗРК «Ігла»[1]. Крім того, за даними деяких ЗМІ, загони моджахедів, що воювали в Чечні, мали кілька ПЗРК «Stinger» американського виробництва[1]. Пункти базуванняДля базування чеченської авіації могли бути використані три авіабази[1]:
Повідомлялося також про роботи з пристосування кількох ділянок автострад для базування літаків.[1] Техніка та озброєння
Розпізнавальні знакиНа електронних сторінках, присвячених символіці ВПС країн світу, часто згадується розпізнавальний знак ВПС ЧРІ, що є радянською червоною зіркою (розпізнавальний знак ВПС СРСР), з накладеним на неї гербом ЧРІ. Однак жодних фотографій, що свідчать про це, не наводиться[6].
Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia