Подушко Зиновій Григорович
Зиновій Григорович Подушко (29 жовтня (10 листопада) 1887[1], село Очеретине, Ізюмський повіт, Харківська губернія, тепер Краматорський район, Донецька область — 3 березня 1963[2], м. Лодзь, Польща) — український художник, сценограф[3], офіцер культурно-освітнього відділу Генерального штабу Армії УНР[4]. БіографіяПодушко навчався в залізничному училищі та реальній школі в Катеринославі[5]. У 1906–1911 роках навчався в Київському художньому училищі[3] під керівництвом Олександра Мурашка та Іллі Рєпіна[5]. У 1911–1918 роках продовжував навчання в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі[3] під керівництвом Яна Ціонглінського та Миколи Дубовського. Під час навчання брав участь у виставках передвижників[6]. У цей період був членом «Товариства художників», а також належав до Товариства імені Архипа Куїнджі[7]. У червні 1919 року перебуваючи в Кам'янці-Подільському очолив мистецько-гравірувальний відділ при Експедиції заготовок державних паперів[8]. Як офіцер Культурно-освітнього відділу Генерального штабу[9] Армії УНР був інтернований у Ланьцуті[10]. У 1921 році оселився в Лодзі, де працював техніком-рисувальником у міському управлінні до 1939 року, а також викладав малювання в Державній текстильній школі та Міській школі графіки[5]. Одночасно у 1926–1935 роках був сценографом у Театрі ім. Стефана Ярача в Лодзі[3]. Співпрацював із журналом «Форма», що його редагували Кароль Гіллер і Стефан Вегнер[11]. Під час Другої світової війни через складні матеріальні умови та хворобу Подушко втратив значну частину свого художнього доробку і припинив творчість. Після війни відновив малювання і працював у Міській урбаністичній майстерні Лодзі. У цей період відвідував Судети і Бескид Сілезький для лікування, що дозволило йому створити цикл картин під назвою «Сілезький пейзаж», які були відтворені на листівках, виданих видавництвом «Poziom»[5]. Був співзасновником і членом правління Спілки польських художників, входив до груп «Старт» і «Заохота» (з 1957 року)[5]. Його картини знаходяться в колекціях Галереї Петра Узнанського в Лодзі[7], Краєзнавчому музеї в Серадзі, Міському музеї історії та мистецтва Лодзі, Міністерстві культури та національної спадщини Польщі, Музеї в Торуні, Львівській національній галереї мистецтв[5], Хмельницькому обласному художньому музеї[7] та інших музеях Польщі, України та Росії[12]. Приватне життяПодушко був сином залізничного токаря Григорія Подушка і його дружини Євфросини. Його дружина — Зінаїда, уроджена Кібардіна[5]. Зеновій Подушко похований на православному кладовищі на Долах у Лодзі[13]. ТворчістьПодушко писав переважно пейзажі, серед яких переважали зображення Волині, Поділля, а також Лодзі та її околиць[6], Сілезії[14]. Він працював олією і аквареллю[5] – використовував декоративні кольорові плями й спрощені натуралістичні мотиви[14]. Його художній доробок налічує понад 1000 робіт[10]. Серед найвідоміших його робіт — цикли «Степ», «Додому», «Захід сонця», «На пасовищі», «Чумацький табір», «Хутір»[10], «Степове село», «Захід сонця», «Старий млин», «Над Дніпром»[7]. Сценографія
Нагороди
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
