Покоління реактивних винищувачів

Покоління реактивних винищувачів класифікують основні технологічні стрибки в історичному розвитку реактивних винищувачів. Різні авторитети визначили різні технологічні стрибки як ключові, розділяючи розробку винищувача на різну кількість поколінь. Зараз широко відомі п’ять поколінь, розробляється шосте.

Класифікація

У 1990 році історик авіації Річард П. Халліон запропонував класифікацію реактивних винищувачів на шість поколінь до того часу^[1]. Згодом були описані інші схеми, що включають п’ять поколінь приблизно до того ж періоду, хоча демаркаційні лінії між поколіннями відрізняються^[2].

Тейлор і Гілмартін називають п'ять поколінь: дозвукові, трансзвукові, надзвукові, понад 2 Маха, а також п’яте покоління з можливістю виконання багатьох завдань (наприклад F-16 і МіГ-29)^[3].

Веб-публікація NASA розділяє розвиток реактивних винищувачів на п'ять етапів: піонер (пряме крило), стрілоподібне крило, трансзвуковий, 1960-ті та 1970-ті роки, і на кінець літаки типу F-15, F-16 та AV-8A.

У 1990-х роках у Росії почав використовуватися інший підрозділ, де був запропонований винищувач «п’ятого покоління» як протилежність Lockheed Martin F-22 Raptor, тоді як попереднє четверте покоління заповнило прогалину з часів F-15/F-16^[4]. Це фактично стисло попередні класифікації до трьох поколінь. У 2004 році Aerospaceweb перерахував один такий поділ на п'ять поколінь. Хоча деталі відрізняються, основна класифікація на п'ять поколінь з тих пір була широко прийнята^[5].

Точні критерії для різних етапів покоління не є загальновизнаними та є предметом певних суперечок. Наприклад, компанія Lockheed Martin застосувала термін «п'яте покоління» до своїх літаків F-22 і F-35, але це було оскаржено її конкурентами Eurofighter GmbH і Boeing IDS^[6].

Деякі фахівці поділяють четверте покоління на 4 і 4,5, або 4+ і 4++.

У таблиці нижче показано, як деякі автори поділили покоління.

Період	Опис	Приклади літаків	Hallion (1990)^[1]	Aerospaceweb (2004)^[4]	Air Force Magazine (2009)^[2]	Air Power Development Centre (2012)	People's Liberation Army (2007)^[7]
1943–50	Дозвукова швидкість, звичайне озброєння	Me 262, МіГ-9	1	1	1	1
1953–55	Трансзвукові, ракети «повітря-повітря», РЛС	F-86, МіГ-15, Hawker Hunter	2	1	2	1	1
1953–60	Ранні надзвукові, радари, ракети «повітря-повітря»	F-100, МіГ-19	3	2		3	2
1955–70	Надзвукові (обмеженого призначення), ракети «повітря-повітря» з швидкістю 2 Маха	F-104, МіГ-21, Mirage III	4	2	3
1960–70	Багатоцільові винищувачі-бомбардувальники	F-4, МіГ-23, Mirage F1	5	3	3
1970–80	Надзвуковий (багатоцільовий)	Panavia Tornado	5	4	4	4	3
1974–1990	Надзвуковий багатоцільовий, висока ефективність, висока маневреність	F-14, F-15, F-16, МіГ-29, Су-27, Mirage 2000	6	4	4	4	3
1990-2000	Розширені можливості, вдосконалена авіоніка, обмежена скритність	F/A-18, Су-30, Rafale, Eurofighter Typhoon		4.5	4+	4.5	3.5
2000-сьогодення	Вдосконалена інтегрована авіоніка, низька видимість ("стелс")	МіГ-35, Су-35		4.5	4++		3.5
2000-сьогодення		F-22, F-35, J-20, Су-57		5	5	5	4