Покровська церква (Переяслав)

Покровська церква
Покровська церква
	Малюнок Т. Шевченка «Церква Покрови в Переяславі» (1845)
Розташування	Україна, Київська область, Переяслав
Початок будівництва	1704
Кінець будівництва	1709
Зруйновано	1936–1937
Відбудовано	не відбудовувалася
Стиль	українське бароко

Це́рква Покро́ви Пресвято́ї Богоро́диці — православний храм у Переяславі, збудований у 1704–1709 роках та зруйнований у 1936–1937 роках.

Історія

На початку XVII століття в Покровській парафії Переяслава вже існувала церква. Вона згадується в церковних описах 1614 року. Проте ці відомості не уточнюють якою була церква: кам'яною або дерев'яною, і чи була названа саме в честь Покрови Пресвятої Богородиці. Судячи з початого в 1709 році опису храму, стара церква стояла на іншому місці, адже з неї було перенесено ікони і церковне начиння в новозбудований храм. Це відбулося 30 вересня (11 жовтня) 1709 перед святом Покрови, коли мали освятити новий храм. В подальшому стара церква в документах не згадується.

Мурована Покровська церква збудована коштом переяславського полковника Івана Мировича у 1704-1709 роках за зразком Успенського собору Дівочого монастиря в Глухові 1687 року.

У 1845 році Тарас Шевченко змалював (з реконструкцією первісної форми бань) церкву подорожуючи Переяславщиною.

Церква знищена в 1936–1937 роках. У 1961–1963 роках архітектор А. Максимов опрацював проєкт відтворення цієї унікальної пам'ятки.

В 1920-х рр. під час експедиції Харківського музею українського мистецтва Стефан Таранушенко та Павло Жолтовський сфотографували церкву.^[1]

Опис

За розпланувально-просторовою типологією церква унікальна для України. Вона тридільна, трибанна, з прямокутною навою, гранчастими бабинцем і вівтарем; до нави з півночі й півдня прилягають рівновисокі їй прямокутні в плані компартименти, а до вівтаря — трохи нижчі напівциліндричні дияконник і жертовник. Завдяки такій композиції церква в цілому є хрещатою, семидільною, трибанною. З західного боку був низенький притвор.

Церква дуже висока, стрімких пропорцій. Її архітектурне рішення — в стильових формах мазепинського етапу українського відродження: стіни активно членують пілястри, увінчує розкріпований карниз; восьмерики трьох бань вінчалися грушоподібними верхами, які були перероблені на плескаті бані у 1840-х роках; причілки північного й південного рамен вінчали скупо декоровані фронтони. Вікна були високими, витягнутих пропорцій, облямовувалися простими наличниками. Фасади декорувалися також нішами і вікнами хрестоподібної форми.