Польський похід Ярослава Мудрого
Похід Ярослава Мудрого на Польщу — військовий похід, здійснений у 1030–1031 роках київським князем Ярославом Володимировичем спільно з братом Мстиславом. В результаті походу Русі було повернуто Червенські міста, захоплені польським королем Болеславом I після його походу на Київ у 1018 році. ПередісторіяЧервенські міста, розташовані на крайньому заході Волинської землі на кордоні володінь Київської Русі та Польщі, тривалий час були предметом суперечок. До складу Русі вони були включені в 981 році київським князем Володимиром Святославичем. За повідомленням Повісті временних літ:
У 1018 році, скориставшись усобицею, що почалася між дітьми Володимира, князь Польщі Болеслав I, підтримуючи свого зятя Святополка, захопив Київ. Незабаром він пішов зі столиці й покинув Русь, забравши з собою чимало трофеїв. Червенські міста з цього моменту перейшли до Польщі. Невідомо, чи були вони завойовані або отримані як плати за союзництво. Після перемоги над Святополком у 1019 році київський князь Ярослав почав повертати землі, які відпали від Київської Русі в період міжусобиці. 1022 року він ходив походом на Берестя, яке, ймовірно, на той момент теж перебувало в польських руках. У 1026 році Ярослав помирився зі своїм братом, що останнім залишилися в живих — чернігівським і тмутараканським князем Мстиславом Володимировичем. Брати розділили володіння по Дніпру. У 1025 році Болеслав I Хоробрий (в цьому ж році коронований першим польським королем) помер. Польща занурилася в міжусобну війну. Вона почалася між синами Болеслава: Мешком II і його двома братами Безпримом і Оттоном. Як раніше Болеслав допоміг Святополку, князь Ярослав вирішив скористатися ситуацією і надав притулок Оттона, отримавши, тим самим, зручний привід для війни. Ще більш сприятливою обставиною було те, що Мешко з 1028 року почав війну з Німеччиною. Безприм втік до Німеччини й на аналогічних умовах отримав підтримку від імператора Священної Римської імперії Конрада II. Військові діїУ 1030 році Ярослав рушив на Волинь і захопив місто Белз. В «Історії Російській» Василя Татищева є більш докладний опис цих подій, ніж у збережених літописах:
Наступного 1031 року Ярослав, об'єднавши сили з Мстиславом, організував великий похід, захопивши всі Червенські міста, раніше зайняті Болеславом. Руські князі також взяли чимало польських полонених, яких привели на Русь. Свою половину полонених Ярослав розселив по річці Росі. У «Повісті временних літ» повідомляється:
  Руські князі, оволодівши Червенськими містами, не думали, проте обмежитися тільки одним цим успіхом. Вони продовжували просуватися вглиб Польщі. Справа хилилося до повалення Мешка II й переходу влади до Безприма, що повинно було зміцнити політичний вплив Київської Русі в Польщі.[2] Одночасно в Польщу вдерлося військо на чолі з німецьким імператором Конрадом II. Обидві сторони (руська і німецька) домовилися про усунення з польського престолу Мешка II й утвердження там Безприма. Оттон отримав в уділ Сілезію, але залишився цим незадоволений і незабаром перейшов на бік Мешка. Віпон, капелан імператора Конрада II, у своїй праці повідомляв про польську усобицю наступне:
Судячи за словами біографа Конрада II Віпона, одночасне виступ Русі та Імперії не було результатом випадкового збігу обставин. Союз Русі та Імперії, що намітився ще в 1017 році проти Давньопольскої держави, завдяки активній діяльності вигнаних братів польського короля (Віпон згадує, щоправда, тільки Оттона), у 1031 році став фактом.[2] В результаті одночасного військового нападу Імперії, Русі та Чехії на Давньопольску державу ній було завдано нищівної поразки. Старшого сина Болеслава Хороброго, Безприма, якого батько позбавив спадщини, вдалося тимчасово оволодіти владою.[2] Мешко втік до Чехії. Він повернувся на престол в 1032 році. Натомість йому довелося відмовитися від королівського титулу і піти на територіальні поступки всім своїм сусідам. Німеччина приєднала до себе Лужицю, Чехія — Моравію і Сілезію, Русь — Червенські міста. НаслідкиУ 1031 році, після переможного походу Ярослав Мудрий заснував на знову приєднаних землях нове місто, назване його ім'ям — Ярослав. Після смерті Мешка II в 1034 році, в Польщі настала затяжна криза, викликана масовими язичницькими повстаннями і фактичним розпадом країни. Давньопольська держава як єдиний політичний організм перестала існувати. Лише до середини 1040-х років у Польщі за підтримки Ярослава Мудрого настав порядок.[4] Новий кордон Польщі з Київською Руссю залишався стабільним аж до XIII століття. Міжнародне становище Русі зміцнилося. Русько-польські відносини згодом нормалізувалися. У 1042 році польський король Казимир I взяв у дружини сестру Ярослава — Марію, яка стала польською королевою Добронегою. Цей шлюб укладено паралельно з одруженням сина Ярослава Ізяслава з сестрою Казимира — Гертрудою. Див. такожПримітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
