Поліамінокарбонові кислоти (комплексони) — молекули, в яких з атомомазоту зв'язано декілька алкілкарбоксильних груп —СН2СООН, що здатні одночасно зв'язувати центральний атом комплексу декількома донорно-акцепторними зв'язками. Комплексони утворюють міцні, розчинні у воді сполуки з більшістю катіонів.
Органічна хелатотвірна сполука. Стійкість утворюваного
комплексу з катіонами металу залежить, зокрема, від числа,
положення та основності донорних атомів, якими визначаються кількість та розмір утворюваних хелатних циклів
Приклади
Найпростішим представником комплексонів є амінокислотагліцин, H2NCH2CO2H. В молекулі гліцину аміногрупа NH2 відділена від карбоксильної групи СООН єдиною метиленовою групою CH2. Коли карбоксильна група депротонована, йон гліцину може бути бідентатним лігандом та утворювати хелатні комплекси з йонами металів.[1]
↑ абAnderegg, G.; Arnaud-Neu, F.; Delgado, R.; Felcman, J.; Popov, K. (2005). Critical evaluation of stability constants of metal complexes of complexones for biomedical and environmental applications* (IUPAC Technical Report). Pure Appl. Chem.,. 77 (8): 1445—1495. doi:10.1351/pac200577081445.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)pdf
↑Anderegg, G (1982). Critical survey of stability constants of NTA complexes. Pure Appl. Chem.,. 54 (12): 2693—2758. doi:10.1351/pac198254122693.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)pdf
Джерела
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк:"Вебер", 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
