Поліморфіки

Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Поліморфний код, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2018.

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2018) Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (квітень 2018) Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2018)

^[1]Поліморфний вірус — вірус, що при зараженні нових файлів і системних областей диска шифрує власний код. При цьому для шифрування вірус користується випадковими паролями (ключами), а також різноманітними методами шифрування, що виключає можливість впізнання вірусу за сигнатурами. Таким чином, виявлення цих вірусів неможливо (або вкрай важко) здійснити за допомогою так званих вірусних масок — ділянок постійного коду, специфічних для конкретного вірусу.

Досягається це двома основними способами: шифруванням основного коду вірусу з непостійним ключем і випадковим набором команд розшифрувальника або зміною самого виконуваного коду вірусу.

Існують також інші, досить екзотичні приклади поліморфізму: DOS вірус Bomber, наприклад, не зашифрований, однак послідовність команд, яка передає управління коду вірусу, є повністю поліморфною.

Поліморфізм різного ступеня складності зустрічається у вірусах усіх типів. Складність коду служить класифікаційною ознакою поліморфних вірусів.

Метою поліморфних вірусних програм поряд з нанесенням максимального збитку є отримання доступу та контроль інформації (крадіжка паролів, створення люків в системі захисту обчислювальних мереж, отримання привілейованого доступу до даних та інше)

Поліморфізм — висококласна техніка та особливостями вірусу є операнди, функції та процедури, які існують лише задля заплутування коду.

5 рівнів поліморфізму:

1. олігоморфні віруси — легко визначаються антивірусами;
2. віруси, що мають одну або дві постійні інструкції які використовує розшифрувальник;
3. віруси, що використовують в своєму коді команди-сміття. Ця, у своєму роді, пастка від детектування, допомагає заплутати власний код. Але такий вірус можна засікти за допомогою попереднього відсіювання сміття антивірусом;
4. використання взаємозамінних інструкцій з перемішуванням в коді без зміни алгоритму розшифрування,- допомагає повністю заплутати антивірус;
5. невиліковний рівень. Існують віруси, які складаються з програмних одиниць (частин), що постійно змінюються в тілі і переміщують свої підпрограми. Характерною особливістю такої зарази є плями. Такі плями в цілому утворюють поліморфний розшифрувальник, який працює з кодом в кінці файлу. Для реалізації методу навіть не потрібно використовувати команди-сміття бо підібрати сигнатуру буде неможливо.

Перший поліморфний вірус з'явився в 1990 році і називався Chameleon.

Паралельно вірусам з'являлися і поліморфік — генератори, одним з яких був MtE, який відкрив цілі вірусні сімейства. Він як і вірус використовував дзеркальні функції таким чином утруднюючи своє детектування.

Інша сімейство вірусів Daemaen записувало себе в COM, EXE і SYS файли. На вигляд ці віруси виглядають цілком безпечно, але насправді відбувається запис в MBR, а тіло зарази зберігається в останніх секторах.

У наш час багато вірусів використовують поліморфізм високих рівнів у своїх алгоритмах. Але розвитку технології практично не спостерігається, можна сказати, що вона вже віджила себе. Крім поліморфізму існують і інші методи маскування, наприклад, стелс-технології.

Наразі, поліморфні віруси використовують на початку повноцінної атаки — наприклад, задля подальшого застосування троянських програм і Internet черв'яків

1. ↑ Расиховна, Абдуллина, Розалия (2016). Полиморфные вирусы. NovaInfo.Ru (рос.). Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.