Політична діяльність

Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Активізм, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із серпня 2017.

Політична діяльність — невіддільна частина загальної людської діяльності, специфічна сутність, якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади. Слід розрізняти політичну діяльність від політичної дії та поведінки.

Як одна із видів людської діяльності взагалі політична діяльність має специфічні ознаки:

• Політична діяльність має відношення до задоволення безпосередніх потреб людини
• Є публічно-влацифічно творчою діяльністю, в якій поєднуються раціональні та ірраціональні чинники.
• Політична діяльність одночасно виступає і як наука і як мистецтво.

В загальних рисах можна виокремити чотири основні мотиваційні чинники до участі в політичній діяльності:

• загальне благо
• самореалізація
• задоволення індивідуальних інтересів
• прагнення до влади

Вебер акцентує на тому, що успіх політичної діяльності буде залежати не тільки від мотивації лідера, для якого віра і відданість ідеї є неодмінною умовою, але і від мотивів його оточення:

«Те, що він (лідер) фактично досягає в таких умовах, знаходиться тому зовсім не в його руках, але визначено наперед тими збільшого низькими мотивами дій його світи, які можна утримувати доти, доки чесна віра в його особистість і в його справу надихає щонайменше частину товариства таким чином, аби надихати хоча б більшість» [1]

Єжи Вятр називає такі основні мотиви у політичній діяльності:

• соціоцентричні
• егоцентричні

Політична участь - це тимчасові дії, спрямовані на виявлення власних інтересів або впливу на політичну владу з метою їх реалізації. Виявляється у формах: вибори (як передача владних повноважень), мітинг, колективні збори, маніфестація, демонстрація).

За критерієм манери політичної діяльності виокремлюється екстремістський та компромісно-консенсусний стилі політичної діяльності.

Макс Вебер розрізняє:

1. Випадкову участь у політичній діяльності
2. Політичну діяльність за сумісництвом
3. Професійну політичну діяльність

За інтенсивністю політичної діяльності виокремлюють:

• реакція на політичні процеси
• участь у періодичних діях
• діяльність у політичних організаціях
• виконання політичних функцій в рамках політичних інститутів
• пряма політична дія проти існуючої політичної системи

• Активізм

• В. Гусєв. Демонстрація політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.197 ISBN 978-966-611-818-2
• О. Майборода. Кампанія політична // Політична енциклопедія. — с.311
• М. Слюсаревський. Мотивація політична // Політична енциклопедія. — с.469
• В. Тертичка. Рішення політичне // Політична енциклопедія. — с.640
• Т. Траверсе. Політична діяльність // Політична енциклопедія. — с.575
• Вебер М. Політика як покликання та професія [1] [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Шляхтун П. Політологія [2] [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]

• Політична діяльність [Архівовано 10 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.