Творчість підвела його до пошуку сучасних міфологій. Він характеризує власний підхід як міфічний реалізм.[4] Праці Кемпбела відбирали й публікували в німецьких та американських літературних журналах, зокрема «Lichtungen», «World LiteratureToday»,[5] «Hessischer Literaturebote», «Akzente[en]», «entwürfe» і «Cordite Poetry Review».[6][7][8]
Особисте життя
Кемпбел народився 1982 року в Бостоні (штат Массачусетс) в сім'ї колишнього офіцера армії США та німецької медсестри. Виріс у штаті Массачусетс і з сім'єю переїхав до Німеччини, де здав випускні екзамени середньої школи (Абітур) у Баварії.[9] Кемпбел народився з серйозним серцевим розладом і з 24-х років носить кардіостимулятор.[10] Також у 10 років йому видалили небезпечну для життя пухлину мозку в Бостонській дитячій лікарні[en], і відтоді у нього бувають напади епілепсії.[3] Нині він готує дисертацію з фундаментальної теології в Єзуїтській семінарії[de] святого Георга у Франкфурті-на-Майні (Німеччина).[11]
Праці та погляди
За свою поетичну збірку «після наркозу» (нім.nach den narkosen, 2017) отримав Баварську премію у галузі мистецтва та літератури. Цю ж книгу Ґреґор Дотцауер з інституції «Literaturhaus Berlin[de]» назвав однією з десяти найкращих поетичних збірок 2017 року[12] та 2018 року рекомендувала Ульяна Вольф[en] від Німецької академії мови і поезії.[13] Насамперед Кемпбел — поет.[14]
Відійшовши від тем дослідження космосу, Pontiac Firebird Trans-Am, нью-йоркського А-train, авіаносця USS Kitty Hawk чи Конкорда,[15] тепер у своїх віршах він розглядає життя з інвалідністю через призму проживання штучного життя.[16] Кемпбел спирається на особистий досвід життя із серйозною вадою серця (одношлуночкове серце) та на власну залежність від кардіостимулятора.[17] Посилаючись на поняття гетеронормативностіДжудіт Батлер, Кемпбел придумав термін «салютонормативність», який передбачає, що загальний дискурс уявляється з точки зору здорового життя[18] — над здоров'ям переважають інститути, закони, бачення хорошого життя та мова.[19] У своїй книзі «після наркозу» Кемпбел акцентує увагу на тендітній, недостатній, хворій та інфікованій мові. Його поезія ставить під сумнів парадигму здорової мови.[16]
Декілька років пропрацювавши з живописцем з Ляйпціга Арісом Калайзісом,[19]Кемпбел опублікував низку есе про сучасний живопис, особливо про художників з колишньої НДР, Гартвіґа Еберсбаха, Арно Рінка[en], Майкла Морґнера, Зігарда Ґілла та Аріса Калайзіса[en].[20]
Александру Булуц, Леонард Кайдель, Пол-Генрі Кемпбелл (ред.): «Es ist so dunkel, dass die Menschen leuchten.» Zum Werk von Werner Söllner, «Die Wiederholung», Гайдельберг 2017.[33]
Людвіг Штайнхер: Світла пісня/Light Song/Lichtgesang. Переклад Пол-Генрі Кемпбел. Lyrikedition 2000, Мюнхен 2017.[34]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 13 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Bamberger Onlinezeitung, Meinen Sie, Zürich zum Beispiel? Oder doch lieber Klagenfurt, Worms, Weinheim, Cadenabbia? Am Ende gar Rom, kulinarisch, Wiehl? Dichter auf Reisen.
↑Leipziger Internet Zeitung, Die grotesken Geschichten eines Amerikaners aus Leipzig, July 31, 2011| Ralf Julke wrote in his review: «[There are situations] in which it is absolutely unclear whether what is being experienced, actually has anything to do with love. Or if it is an obsession, a glitch in the economy of emotions, or even a delusion. True love? — No. Certainly not. Thematically, a lot of Campbell's narratives could possibly be found in the work of Raymond Carver. Even though in the case of Carver, the stories would not have the consequences which they have here. Because: Campbell's stories decidedly have consequences. They are not only stories of human relationships that are all somehow instable, abysmally filled by voids and depths, insecurities, false bottoms. They also have a strong inclination towards finalizing their catastrophe.»
↑World Literature Today, Nota Bene, DAS GEDICHT Chapbook. German Poetry Today |«Pegasus & Rosinante presents a selection of German poems and essays translated into English. Emerging and already established writers are revealed in this sleek volume. Inspired by its predecessor of twenty-one years (Das Gedicht), this first English edition showcases a rare and living assortment of voices writing in the German language.»
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
