Понятенко Прокіп Дмитрович

Понятенко Прокіп Дмитрович
Понятенко Прокіп Дмитрович
	Прокіп Понятенко
Ім'я при народженні	Понятенко Прокіп Дмитрович
Псевдонім	П. Дмитренко, Сулима, Хома Брут
Народився	1 листопада 1878; Полтава
Помер	24 грудня 1971 (93 роки); СРСР, Казахська РСР м. Гур'єв
Громадянство	УНР
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, журналіст, публіцист
Знання мов	українська
Мова творів	українська
	Роботи у Вікіджерелах

Понятенко Прокіп Дмитрович (псевдоніми: П. Дмитренко, Сулима, Хома Брут) (1 листопада 1878, Полтава — 24 грудня 1971, м. Гур'єв, Казахстан) — український громадсько-політичний діяч, журналіст, письменник.

Короткий життєпис

Народився в сім'ї ремісника. Навчався у Полтавській духовній семінарії, входив до українського гуртка семінаристів, товариш Симона Петлюри. У 1901 р. став членом полтавського осередку РУП, провадив агітаційну роботу в селах Полтавщини. Після придушення селянського руху разом із Симоном Петлюрою виїхав на Кубань, де взяв участь у заснування підпільної «Чорноморської вільної громади» (структурної одиниці РУП^[1]).

Після провалу організації (1904 р.) переїхав до Києва. У Києві разом з С.Петлюрою інформували М.Порша про діяльність РУП на Кубані.^[2] За версією Іваниса Василя, перебували разом з П.Понятенком майже до кінця осені у Києві.^[2]) Разом з С.Петлюрою емігрували до Галичини (спочатку перебували в районі Крем'янця, потім були нелегально переправлені через кордон^[2]), де працював у закордонному комітеті РУП у Львові.

Повернувшись із львівської еміграції, працював в УСДРП. У 1906 р. разом із С. Петлюрою й Миколою Поршем видавав у Санкт-Петербурзі теоретичний орган партії — журнал «Вільна Україна». В роки реакції відійшов від партійної роботи, зосередившись на журналістиці. Співробітничав у київських і львівських періодичних виданнях.

У березні 1917 р. за рекомендацією УЦР обраний членом Київського губернського виконавчого комітету ради об'єднаних громадських організацій. У червні 1917 р. призначений товаришем генерального секретаря внутрішніх справ. Опікувався справами біженців із Галичини та Буковини, українськими громадянами, що залишались в Росії і не мали змоги повернутись в Україну. В січні 1918 р. обійняв посаду директора канцелярії Міністерства внутрішніх справ УНР. У березні призначений консулом УНР у Катеринодарі. На цій посаді залишався і за часів Української Держави. Своєю діяльністю сприяв посиленню українських впливів на Кубані. За Директорії УНР був співробітником української дипломатичної місії у Варшаві (1919–1920 pp.).

У 1923 p. перебрався на Кубань, де працював скромним бухгалтером. Під час Другої світової війни виїхав у Казахстан, де й помер.

Примітки

↑ Іванис В. Симон Петлюра — Президент України.— К.: Наукова думка, 1993.— 272 с., іл. ISBN 5-12-004111-6 с. 21
↑ ^а ^б ^в В.Іванис. Симон Петлюра — Президент України… с. 22

Джерела та література

Головченко В. І. Понятенко Прокіп Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 419. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор. 41
Герасимова Г. «Подальша доля невідома...»: До біографії Прокопа Понятенка // Україна ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика: Зб. ст. – Вип. 7. – К., 2004.
Понятенко П. Значення рідної мови для поетичної творчості Шевченка / П. Понятенко. — Київ : Зоря, 1911. – 18 с.

Література

В. І. Головченко. Понятенко Прокіп Дмитрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4