Поповка (корабель)

«Поповка»
	Модель панцерника «Новгород» типу «Поповка» у Миколаївському музеї суднобудування і флоту
Проєкт
Назва:	«Поповка»
Будівники:	Адміралтейські верфі; Миколаївське адміралтейство;
Оператори:	Російський імператорський флот
Будівництво:	1871—1876
У експлуатації:	1874—1903
Заплановано:	2
Побудовано:	2
Віддано на; брухт:	2
Основні характеристики
Тип:	монітор
Водотоннажність:	2531/3658 т
Довжина:	30,8/38,7 м
Осадка:	3,4 м
Двигуни:	× 6/8 суднових парових котлів змішаного розширення
Швидкість:	6,5/8,5 вузлів
Екіпаж:	151/206 особа
«Новгород»	× 2 11-дюймові нарізні двоствольні гармати
«Віцеадмірал Попов»	× 2 12-дюймові нарізні двоствольні гармати; × 4 3,4-дюймові гармати;
Бронювання:	Броньовий пояс: 178—406 мм; Барбети: 178—406 мм; Палуба: 70 мм;

«Попо́вка» (рос. «Поповка») — тип панцерників берегової оборони класу монітор, спроєктованих і збудованих протягом 1870-х років за ініціативою адмірала А. О. Попова для Імператорського російського флоту.

Відрізнявся характерною круглою формою задля зменшення осадки, що дозволяло використання більшої броні і важчого озброєння, ніж решта кораблів подібних розмірів.

Історія будівництва

Дві поповки «Новгород» і «Київ» (пізніше — «Віце-адмірал Попов»), були побудовані за ініціативою адмірала А. О. Попова в 1871–1875 роках як броненосці берегової оборони Чорноморського флоту.

Вперше питання про будівництво броньованих плавучих батарей для захисту входів в Азовське море та Дніпро-Бузький лиман було підняте в 1863 році. В цей час, після поразки в Кримській війні, розвиток Чорноморського флоту було обмежено умовами Паризького мирного договору, тому навіть проект малорухомих плавучих батарей був відхилений. В 1869 військове і морське відомства спільно вирішили будувати такі батареї, що перевершують калібром артилерії і товщиною броні будь-які іноземні броненосці, і при цьому мають осадку не більше 14 футів. Усім цим умовам задовольняла тільки пропозиція А. О. Попова про будівництво круглих в плані батарей, що дозволяло вмістити дві 11-дюймові гармати у 2700-тонний корабель довжиною (діаметром) менше 31 метра при осадці 3,76 метра.

Сучасники прекрасно передбачали недоліки круглих кораблів, проте демонстрація з круглими шлюпками переконала чиновників не зволікати з будівництвом, яке почалася одночасно з виходом Росії з обмежень Паризького договору. Через слабку виробничу базу на Чорному морі спорудження справжніх броненосців в той час було неможливе. Дві побудовані поповки — «Новгород» та «Київ» (згодом «Віцеадмірал Попов») — стали першими панцерниками Чорноморського флоту. Розвиток технологій суднобудування, зміна зовнішньополітичних і внутрішньодержавних умов, відмова від первісної концепції застосування вузькоспеціалізованих кораблів — плавучих броненосних батарей берегової оборони, привели в подальшому до критики цих незвичайних кораблів.

«Новгород» був побудований в Санкт-Петербурзі, частинами перевезений суходолом у Миколаїв і там складений. Спущений на воду 21 травня 1873. «Київ» був повністю побудований у Миколаєві, двома роками пізніше. Кораблі відрізнялися діаметром і калібром артилерії («Новгород» — 11-дюймові гармати, «Київ» — 12-дюймові).

Обидві поповки взяли участь в Російсько-турецькій війні 1877—1878, зробивши демонстрацію на рейді Одеси без єдиного пострілу, та здійснивши вихід до гирла Дунаю для забезпечення переходу судів Дунайського загону в 1877 р., в 1892 були зараховані до складу броненосців берегової оборони і прослужили до 1903.

Конструкція

Корпус поповки в верхньому плані був круглий, гармати містились в центрі на поворотній платформі. Корабель був оснащений 6 гребними гвинтами.

Через свою круглу форму погано слухався стерна, тому маневри забезпечувались перерозподілом потужності на гвинтах. Поповки погано трималися на курсі, страждали від захльостування хвилями, але помірне хвилювання переносили задовільно^[1].

Технічні параметри: