Попов Геннадій Якович
Попов Геннадій Якович (народ. 6 жовтня 1932, с. Челкар, Карагандинська обл., Казахстан) — механік, інженер; доктор фізико-математичних наук, професор. Академік Академії наук вищої школи України. Премія «За лучшие статьи года» (2002), Державна премія України в галузі науки і техніки (2009), звання «Соросівський професор» (1994-1996). БіографіяНародився 6 жовтня 1932 р. у с. Челкар Карагандинської обл. (Казахстан). Середню освіту отримав в Караганді (1939-1949). Закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «інженер-гідролог по будуванню річкових гідротехнічних споруд та гідроелектростанцій» (1954). У 1954-1957 рр. навчався в аспірантурі при Будівельному інституті (науковий керівник член-кореспондент АН УРСР, професор М. Г. Крейн). У травні 1958 р. Г. Я. Попов захистив кандидатську дисертацію «Точное решение некоторых задач об изгибе плит на упругом полупространстве» (опоненти професор М. Д. Хаскінд та доцент В. І. Реут). З серпня 1958 до серпня 1961 рр. працював у Новосибірському інженерно-будівельному інституті на кафедрі будівельної механіки спочатку асистентом, потім доцентом. З вересня 1961 по липень 1964 рр. Г. Я. Попов — доцент кафедри опору матеріалів Одеського інженерно-будівельного інституту. Докторську дисертацію «Решение контактных задач теории упругости методом интегральных уравнений» захистив в Інституті механіки АН СРСР у червні 1963 р. (опоненти: член-кореспондент АН СРСР, професор Л. А. Галін, професори Д. І. Шерман, Б. Г. Коренєв). З вересня 1967 по листопад 1971 рр. Г. Я. Попов займав посади завідувача кафедр опору матеріалів, вищої математики, потім будівельної та математичної фізики Будівельного інституту. З 1971 р. працює в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова професором, а з 1972 до 2013 рр. — завідувачем кафедри методів математичної фізики. Наукова діяльністьГеннадій Якович Попов належить до наукової школи, започаткованої членом-кореспондентом АН України, професором М. Г. Крейном. Основні напрямки наукової діяльності Попова Г. Я
Внесок Г. Я. Попова у механіку деформованого твердого тіла визначається тим, що він першим залучив математичний апарат Вінера — Гопфа (метод факторизації) до розв'язання контактних задач теорії пружності, завдяки чому ним вперше отримане точне розв'язання задачі про контакт півнескінченої пластини з пружним півпростором та більш складної задачі про контакт двох різних півнескінчених пластин з пружним півпростором. Г. Я. Попов разом зі своїм учнем М. Г. Мойсеєвим вперше отримав точне розв'язання ще більш складної задачі, коли частина зчеплена з півпростором за допомогою того ж математичного апарату, який він же узагальнив (матрична факторизація). Вирішальний вклад Г. Я. Поповим внесений до розвитку методаортогональних многочленів, що широко використовується при розв язанні інтегральних та інтегро-диференціальних рівнянь контактних задач. Заклав основи нового напрямку в механіці деформованого тіла. Розробив новий підхід до розв'язання просторових задач про концентрацію напружень біля тріщин. Розвинув узагальнений метод інтегральних перетворень для розв'язання задач механіки про концент рацію напружень біля дефектів. Цей метод разом із розвинутою ним теорією одновимірних крайових задач для звичайних диференціальних рівнянь склали фоснову розробленого ним методу побудови розривних розв'язань рівнянь теорії пружності. Вперше почав систематично досліджувати задачі про концентрацію напружень біля дефектів загальної природи, якими є відшаровані тонкі включення. Був розроблений метод побудови інтегральних перетворень. На основі цього методу отримані як уже відомі інтегральні перетворення, так і нові. Бере участь у редакційних колегіях та постійно рецензує наукові статті у таких центральних журналах як «Механика твердого тела», «Прикладная математика и механика», «Прикладная механика». Автор двох монографій, більше ніж 250 публікацій у вигляді наукових статей (в основному у провідних виданнях). Підготував 12 докторів наук та понад 40 кандидатів наук. За цикл статей, пов'язаних з одержанням точного розв'язання задач для пружного конуса, у журналі «Прикладная механика» отримав премію «За лучшие статьи года» (2002). Академік Академії наук вищої школи України, член національних комітетів з теоретичної та прикладної механіки України та Росії, іноземний член Російської академії архітектури та будівельних наук. Отримав звання «Соросівський професор» (1994–1996). У 2009 р. отримав Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Сучасні проблеми механіки руйнування». Праці
Література
ПосиланняОфициальный сайт Одесского национального университета имени И. И. Мечникова |
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
