Попов Леонід Ілліч

Леонід Ілліч Попов
рос. Леонид Ильич Попов
Народився	19 червня (2 липня) 1905(1905-07-02) Рогачов, Воронезька область
Помер	18 листопада 1943(1943-11-18) (38 років) Житомирська область
Громадянство	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	молодший сержант
Партія	КПРС
Нагороди

Леонід Ілліч Попов (рос. Леонид Ильич Попов; 19 червня (2 липня) 1905(19050702), Рогачов — 18 листопада 1943) — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни навідник гармати 2-ї батареї 1010-го артилерійського полку 241-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 1-го Українського фронту, молодший сержант.

Народився 19 червня (2 липня) 1905 року в селі Рогачов (нині Новоусманского району Воронезької області) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б). Закінчив чотири класи сільської школи.

У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. У боях радянсько-німецької війни з листопада 1941 року. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був поранений.

18 листопада 1943 року при відвоювання Житомирської області молодший сержант Л. І. Попов загинув у бою. Похований у селі Соловіївка Брусилівського району Житомирської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність і відвагу, проявлені в боях на Лівобережній Україні молодшому сержанту Попову Леоніду Іллічу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)^[1].

Нагороджений орденом Леніна (10 січня 1944; посмертно).

У місті Коростишеві Житомирської області на Алеї Героїв Л. І. Попову встановлено погруддя.

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
• Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985