Державний секретар оборони (Велика Британія) (англ.Secretary of State for Defence) або неформально міністр оборони Великої Британії (англ.Defence secretary) — державний секретар в уряді Сполученого Королівства, посада якого існує з 1964 року, який відповідає за діяльність Міністерства оборони держави. Чинний державний секретар є членом Кабінету міністрів Сполученого Королівства, шостим у міністерському рейтингу. Посада державного секретаря оборони була заснована 1 квітня 1964 року з утворенням нового міністерства оборони. Одночасно були скасовані посади міністра оборони, першого лорда Адміралтейства, держсекретаря з питань війни та державного секретаря з авіації, а окремі посади британських збройних сил були скасовані, а їх функції передані Міністерству оборони.
Повноваження Державного секретаря оборони Великої Британії, аналогічно до того, що в багатьох інших країнах зазвичай називають міністром оборони, включають:
військові стратегічні та оборонні операції. Держсекретар є членом Ради національної безпеки та головою Ради оборони, яку монарх уповноважив здійснювати керівництво збройними силами;
Список лінійних кораблів Великої Британії — перелік лінійних кораблів, які перебували на озброєнні Королівського військово-морського флоту Великої Британії.
У 1907 році, до революції у військово-морській справі, спричиненої появою «Дредноута», при будівництві якого був реалізований так званий принцип «all-big-gun» («усі гармати великі»), Королівський флот Великої Британії мав 62 лінкори, що перебували або на озброєнні, або на стадії будівництва, маючи перевагу у 26 кораблів у порівнянні з Францією та 50 — з Німецькою імперією. Поява дредноута в 1906 році викликала гонку озброєнь із серйозними стратегічними наслідками, оскільки країни будували власні дредноути. Володіння сучасними бойовими кораблями було не тільки життєво важливим для військово-морської могутності, але й представляло становище нації у світі. Німеччина, Франція, Російська імперія, Японія, Італія, Австро-Угорщина та Сполучені Штати — всі вони почали програми будівництва дредноутів; держави другого рангу, включаючи Османську імперію, Аргентину, Бразилію та Чилі, що не мали власні потужності у будівництві кораблів такого класу, замовляли будівництво дредноутів на британських та американських верфях.::::::::Докладніше
український радянськийдержавний та військовий діяч російського комуністичного режиму в Україні. Нарком з військових справ РРФСР (листопад 1917 — березень 1918). Член Комітету революційної оборони Петрограда (лютий — березень 1918), член Реввійськради Республіки (вересень 1918 — липень 1919) та одночасно (січень-вересень 1919) — нарком військової ради Української РСР, член Реввійськради 7-ї арміїЗахідного фронту (жовтень — грудень 1919), 10-ї арміїКавказького фронту (січень — березень 1920)
Список Героїв України — список осіб, яким присвоєно звання Герой України, у хронологічному порядку. Станом на 17 вересня2024 року оприлюднені укази щодо присвоєння звання 960 особам, в тому числі 3 особи позбавлені звання. Кілька указів 2022—2024 років про присвоєння звання не публікувалися, але з офіційних джерел відома інформація про присвоєння звання щонайменше 22 особам.::::::::Докладніше
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
Список військових кампаній Сулеймана I Пишного — список військових кампаній турецького султана Сулеймана І Пишного, які він очолював особисто. Султан Сулейман, відомий на Заході як Сулейман Пишний, а в Туреччині і на Сході як Сулейман Законодавець (Кануні), посів престол Османської імперії у 1520 році. Правив він 46 років — найдовше серед усіх турецьких султанів. За час свого правління Сулейман І очолив особисто 13 військових кампаній, направлених проти країн Європи та Близького Сходу.::::::::Докладніше
Свого часу султан Мехмед ІІ Завойовник не зміг взяти Белград. Тому Сулейман І починає підготовку до походу. Місто захищав гарнізон від 400 до 900 осіб. Проти нього виступило військо розміром від 30 до 100 тисяч осіб. У серпні 1521 року місто здалося.
Радіоактивний шлейф Бейнберрі піднімається з ударної тріщини
Список військових ядерних аварій — список найбільш значущих відомих військових аварій безпосередньо пов'язаних з ядерним матеріалом. Цивільні аварії перелічені у списку цивільних ядерних аварій.
Для включення випадку в перелік військових ядерних аварій застосовані наступні критерії:
Повинні бути добре засвідчені та серйозні пошкодження здоров'я, пошкодження майна чи забруднення.
Пошкодження має бути пов'язане безпосередньо з радіоактивними матеріалами.
Щоб кваліфікуватися як «військова», ядерна операція чи матеріал має бути головним чином для військових цілей.
Щоб кваліфікувати як «аварію», шкода не повинна бути навмисною, на відміну від ядерної війни.
Цей список може бути неповним через військову таємницю в Радянському Союзі.::::::::Докладніше
Аварія на реакторі L-IV[en]: Невдовзі після запуску ядерного реактора Leipzig L-IV вченими Вернером Гейзенбергом та Робертом Депелем — продемонструвавши перші в Німеччині ознаки поширення нейтронів, пристрій перевірили на можливий витік важкої води. Під час огляду повітря просочилося всередину запаливши порошок урану. Палаючий уран кип'ятив воду, створюючи достатній тиск пари, щоб зруйнувати реактор. Палаючий порошок урану, розкиданий по лабораторії, спричинив ще більшу пожежу на об'єкті.
.svg){kind=small}
.jpg)
