Портал:Нацистська Німеччина/Вибрані битви/Архів

Воронезько-Харківська операція — стратегічна наступальна операція радянських військ Воронезького фронту (генерал-полковник П.Голиков), 13-ї армії (генерал-лейтенант М.Пухов) Брянського та 6-ї армії (генерал-лейтенант Ф.Харитонов) Південно-Західного фронтів під час радянсько-німецької війни. У ході бойових дій в битву були додатково введені управління 69-ї і 64-ї армій, танковий і кавалерійський корпуса, 9 дивізій та 5 бригад. Під час операції проведені: Острогозько-Россошанська, Воронезько-Касторненська наступальні операції, а також Харківська наступальна операція під кодовою назвою операція «Зірка».

У результаті проведення операції радянські війська завдали поразки групі армій «B»: угорська 2-га армія і італійська 8-ма армія були майже повністю розгромлені, німецька 2-га армія втратила основну частину бойової техніки. Втрати противника склали 26 дивізій, 160 тис. осіб, у тому числі 77 тис. убитими, з яких понад 49 тис. — німецькі солдати і офіцери. За 50 діб наступу радянські війська просунулися на глибину 360—520 км, оволоділи значною територією, великими адміністративними та промисловими центрами — Воронеж, Курськ, Бєлгород, Харків.::::::::::::::Докладніше

Оборона Берестя (1939) (14 вересня — 27 вересня 1939) — бої за місто Берестя-над-Бугом (сучасне Берестя, Білорусь) та Берестейську фортецю між польськими та німецькими, а потім польськими та радянськими військами. У результаті боїв 14–17 вересня Берестя було захоплене військами Вермахту, а за міжурядовими домовленостями між Третім Рейхом та СРСР передане радянській військовій адміністрації. Один із батальйонів польського гарнізону під командуванням капітана Радзишевського продовжував спротив і остаточно покинув Берестейську фортецю лише 26 вересня. 2 жовтня 1939 року зі встановленням нової лінії німецько-радянського кордону місто Берестя і Берестейська фортеця відійшли до складу СРСР.:::::::::::::::Докладніше

Битва за Кан (англ. Battle for Caen) — битва за оволодіння союзниками французького міста Кан, що протягом двох місяців (6 червня — 6 серпня 1944) проводилася силами британських і канадських збройних сил проти вермахту в ході Нормандської операції.

Командування союзних армій планувало захопити Кан ще в перший день операції «Нептун». Однак, серйозні помилки та невиконання задуманого плану союзниками призвело до того, що місто так і не захопили в День Д. Лише наступного дня, 7 червня, розпочалася операція «Перч», з метою захоплення Кана, проте, британські війська так і не змогли виконати визначене генералом Б.Монтгомері завдання, бо німецькі війська, скориставшись паузою, відмінно організували оборону і відчайдушно обороняли Кан. Протягом наступних двох місяців британсько-канадські війська провели серію наступальних операцій, доки французьке місто не було визволене аж на початку серпня 1944 року. Результатом двомісячних запеклих боїв за місто та бомбардувань авіацією стало те, що Кан був практично вщент зруйнований, 73 % його будинків перетворилися на руїни, велика кількість місцевого французького населення загинула.:::::::::::Докладніше.

Сицилійська операція або Операція «Хаскі» (англ. Operation Husky) — стратегічна операція військ союзників (США, Велика Британія, Канада) з вторгнення на італійський острів Сицилія під час Другої світової війни. Операція була однією з перших масштабних військових операцій у війні, що була проведена американськими та британськими військами з висадки морського та повітряного десанту на цей острів. З початком цієї операції західні союзники розпочали Італійську кампанію на Середземноморському театрі воєнних дій.

Операція «Хаскі» розпочалася в ніч з 9 на 10 липня й тривала 6 тижнів до 17 серпня 1943. З оволодінням стратегічно важливим островом англо-американці значно покращили свої позиції на Середземному морі, звільнили морські транспортні комунікації, підготували надійний плацдарм для вторгнення на Апеннінський півострів та прискорили падіння фашистського режиму Беніто Муссоліні. На думку деяких воєнних експертів висадка союзників на Сицилію сприяла скасуванню німецького наступу під Курськом і змусила Гітлера перекинути частину своїх військ до Італії для посилення цього стратегічного напрямку. Морська десантна операція фактично стала відкриттям союзниками Другого фронту влітку 1943-го року в Європі. Більш того вибуття Італійського королівства з війни призвело до того, що німецькому командуванню довелось виділяти зі Східного фронту майже 1/5 частину своїх частин на фронти в Італії та на Балканах..:::::::::::Докладніше.

Битва за Зеєловські висоти (рос. Сражение за Зееловские высоты, нім. Schlacht um die Seelower Höhen) — наступальна операція радянських військ 1-го Білоруського фронту (Маршал Радянського Союзу Жуков Г. К.) у ході стратегічної битви за Берлін в останні дні німецько-радянської війни.
16 квітня 1945 року потужною артилерійською підготовкою наступу військ 1-го Білоруського фронту з Кюстрінського плацдарму почалася битва за Берлін. У затятій битві, що тривала чотири дні радянські війська спочатку наступали успішно, окремі з'єднання вийшли до другої смуги оборони. Однак, незабаром німці, спираючись на сильну і добре підготовлену другу смугу оборони, стали чинити запеклий опір. По всьому фронту розгорілися напружені бої. Хоча на деяких ділянках фронту військам вдалося оволодіти окремими опорними пунктами, домогтися вирішального успіху їм не вдалося. Потужний вузол опору, обладнаний на Зеєловських висотах, виявився непереборним для стрілецьких частин. Командувач фронтом маршал Жуков увів у битву 1-ю та 2-ю гвардійські танкові армії. Весь день і всю ніч 17 квітня війська 1-го Білоруського фронту вели запеклі бої з військами вермахту. До ранку 18 квітня танкові і стрілецькі з'єднання, за підтримки авіації 16-ї і 18-ї повітряних армій, нарешті ціною колосальних втрат здобули Зеєловські висоти. До кінця 19 квітня, долаючи потужну оборону німецьких військ і відбиваючи запеклі контратаки німців, війська фронту прорвали третю оборонну смугу і вийшли на оперативний простір для розвитку наступу на Берлін.::::::::::::::Докладніше

Тирасполь-Мелітопольська операція — стратегічна оборонна операція радянських військ на південному фланзі німецько-радянського фронту, що проходила в липні-вересні 1941 року в ході проведення вермахтом операції «Барбаросса». Після розгрому основних сил Південно-Західного та Південного фронтів Червоної армії в Львівсько-Чернівецькій операції та операції «Мюнхен», правий фланг групи армії «Південь» генерал-фельдмаршала Герда фон Рундштедта продовжив наступ у загальному напрямку на Донбас, змусивши радянські війська відходити по розбіжних напрямках: Приморську армію — на південь до Одеси, а рештки 9-ї та 18-ї армії — на схід до Миколаєва. В ході 2-місячних боїв радянські війська з боями відступили з території Південної України та, втративши майже половину особового складу, відійшли за річку Дніпро та Перекопський перешийок Криму.
В результаті відступу радянських військ були залишені Тирасполь, Кіровоград, Кривий Ріг, Нікополь, Миколаїв Херсон, Дніпропетровськ; Одеса була обложена румунсько-німецькими військами, а Крим був відрізаний від основних сил Червоної армії, розпочалася оборона півострову.:::::::::::::Докладніше

Битва за Сіді-Бузід (англ. Battle of Sidi Bou Zid, з німецького боку — операція «Фрюленгсвінд» (нім. Unternehmen Frühlingswind) — низка боїв, що сталась 14—17 лютого 1943 року поблизу населеного пункту Сіді-Бузід у Французькому Тунісі між американськими та німецько-італійськими військами в ході Туніської кампанії у Північній Африці. 14 лютого 140 танків вермахту розпочали атаку проходів у горах Фейд та Майзіла у загальному напрямку на Сіді-Бузід. Німці зім'яли позиції американців та незабаром оточили війська противника, зімкнувши кільце навколо Сіді-Бузід.
Тим часом, штурмові групи 21-ї дивізії прорвались крізь прохід Мейзіла та попростували у напрямку на північ. У боях біля навколишніх узвиш Джібель Лесуда, Джібель Ксайра та Джібель Гарет Гадід американці зазнали поразки та змушені були відступити, втративши значну кількість танків та артилерії.
Вночі бойова група від 1-ї бронетанкової дивізії генерал-майора О. Ворда здійснила спробу контратакувати німецькі війська, що прорвались біля Сіді-Бузіда, однак вирвавшись на відкриту місцевість, американці виявились між бронегруп німців, які мали більше за 80 одиниць танків Panzer IV, Panzer III та Tiger I, й відкрили вогонь впритул по бронетехніці противника. У наслідок швидкоплинного вогневого бою американські танкісти втратили 46 середніх танків, 130 автомобілів та 9 самохідних установок. До вечора 15 лютого генерал Арнім віддав наказ трьом своїм бронегрупам продовжити наступ на Сбейтлу; німецькі танкові підрозділи розбили залишки американських бойових груп CC A та CC C, які зазнавши втрат, відступили.
16 лютого, після проведення інтенсивної повітряної підготовки, німців увійшли до Сбейтли.:::::::::::::Докладніше

Операція «Чарнвуд» (англ. Operation Charnwood) — наступальна операція британсько-канадських військ, що висадилися в Нормандії у Другій світовій війні. Операція, що проводилася в період з 8 по 9 липня 1944 року, мала на меті захоплення окупованого німцями французького міста Кан, яке грало виключно важливу роль у планах західних союзників при проведенні операції «Оверлорд». Також покладалися надії на те, що наступ перешкоджатиме перекиданню німецьких танкових з'єднань в американський сектор, де планувалося провести прорив. Британці і канадці розпочали наступ на широкому фронті і до вечора другого дня операції вони захопили Кан аж до річок Орн і Одон.
На світанку 8 липня почалася операція «Чарнвуд». Їй передував рейд 467 важких бомбардувальників «Галіфакс» та «Ланкастер», який згодом викликав суперечливі оцінки, що знищив велику частину Старого міста. Батальйони трьох піхотних дивізій під прикриттям потужного артилерійського вогню атакували німецькі позиції північніше Кана. Підтримувані трьома бронетанковими бригадами, підрозділи 1-го британського корпусу поступово просувалися, долаючи опір 12-ї танкової дивізії СС «Гитлерюгенд» і 16-ї авіапольової дивізії Люфтваффе.
До кінця дня 3-тя канадська, а також 3-тя і 59-та (Стаффордширська) британські піхотні дивізії зачистили села, що знаходяться на шляху їхнього просування та вийшли до околиць Кана. Вступивши в місто удосвіта наступного дня, союзники зустріли опір з боку залишків німецьких з'єднань, що починали свій відступ за річку Орн. Аеродром в Карпіке був захоплений канадцями рано вранці, а до 18:00 британські і канадські військ з'єдналися і підійшли до північного берега річки Орн.
Коли виявилося, що уцілілі мости Кана охороняються противником або непрохідні, а німецькі резерви на протилежному берегу річки перебували в повній готовності дати відсіч в разі спроби перетинання противником мостів, отже I корпус вимушений був завершити операцію.
Попри досягнутому тактичному успіху, проведення операції «Чарнвуд» не досягло кінцевої мети. Ціною великих втрат та колосального руйнування міста британсько-канадським військам вдалося попросту вичавити німців з північної частини Кана і попутно заподіяти значних втрат двом німецьким дивізіям. Разом з цим, з оперативної точки зору результати операції виявилися неоднозначними: німці відвели за Орн усі свої війська, які перебували північніше річки, й організувати сильну лінію оборони вздовж двох пагорбів на південь від міста. Більш того, не вдалося добитися зриву перекидання німецьких підкріплень на американську ділянку фронту. Тому, союзники, з огляду на здобуті результати операції не зупинилися на досягнутому, і не дозволили німцям перехопити ініціативу і тижнем пізніше організували дві наступальні операції — «Гудвуд» і «Атлантик», результатом яких стало повне звільнення Кана..:::::::::::::Докладніше

Операція «Меркурій» (нім. Unternehmen Merkur) або Кри́тська пові́трянодеса́нтна опера́ція (нім. Luftlandeschlacht um Kreta; грец. Μάχη της Κρήτης) — перша у світовій історії та наймасштабніша повітрянодесантна операція нацистської Німеччини під час Другої світової війни 1939—1945 років.
Операція під кодовим найменуванням «Меркурій» проводилась 20 травня — 1 червня 1941 німецькими та італійськими військами з метою захоплення грецького острову Крит. Плануючи захоплення Криту, німецьке командування мало на меті: позбавити британські війська одного з важливих опорних пунктів в Середземномор'ї і створити базу для надання допомоги Африканському корпусу генерала Ервіна Роммеля в наступі на Єгипет.
Захоплення Криту планувалося здійснити шляхом висадки масових повітряних, а також морських десантів при широкій авіаційній підтримці. Проведення повітрянодесантної операції на Крит покладалося на 4-й повітряний флот (8-й і 9-й авіаційні корпуси) під командуванням генерал-полковника А. Лера. Як десанти використовувалися 7-ма повітряна та 5-та гірсько-піхотна дивізії, а також полк 6-ї гірсько-піхотної дивізії. Конвоювання і підтримка морських десантів були покладені на частину сил італійського флоту.
Операція почалася зранку 20 травня 1941 року, буквально за місяць до початку вторгнення німецьких військ до Радянського Союзу, коли елітні повітрянодесантні частини Німеччини здійснили висадку десанту на територію грецького острова Крит. За досягненням своїх цілей, операція була абсолютно успішною, але ціна, яку німці заплатили за захоплення острову була така висока, що німці до кінця війни вже більше ніколи не застосовували повітряний десант у таких масштабах.
На сьогодні операція із захоплення Криту залишається першою і однією з наймасштабніших повітрянодесантних операцій у світовій історії. Хоча операція «Маркет-Гарден» 1944 року є наймасштабнішою за своїми цілями та завданнями, проте в ній із самого початку були також задіяні танкові частини і з'єднання, тоді як на Крит висаджувалися тільки повітрянодесантні підрозділи і вони виконували основне завдання в ході проведення всієї операції.:::::::::::::Докладніше

Десант на Думбос (норв. Slaget ved Dombås) — бойові дії між піхотними частинами норвезької армії та німецькими десантниками, що сталися у середині квітня 1940 року за часи Норвезької кампанії в Другій світовій війні. 14 квітня 1940 року у рамках завоювання Норвегії на південь від Тронгейма та в якості контрзаходу проти висадки союзників у районі Ромсдаль на південному заході Норвегії німці здійснили висадку парашутним способом роти десантників біля життєво важливого залізничного вузла Думбос. Протягом наступних п'яти днів німецькі війська блокували залізничну лінію Довре між Осло і Тронгеймом, а також головну дорогу між двома містами.
Загалом за час проведення десантної операції німці втратили 21 чоловіка в ході бойових дій, 40 десантників дістали поранень або травмувань. З них під час початкової фази атаки 15 загинуло, а 20 було поранено і 14 осіб особового складу отримали травми. Безпосередньо під час боїв шестеро були вбиті і ще шестеро отримали поранення до капітуляції 19 квітня. Близько 150 німців були взяті в полон. Сім транспортних літаків Junkers Ju 52 були розстріляні з землі, а восьмий Ju 52 приземлився в нейтральній Швеції. Норвезькі втрати в битві склали 20 загиблих і 20 поранених. Норвезькі та німецькі поранені, яких лікувала норвезька медична служба, спочатку проходили лікування в польовому госпіталі в Думбосі, а потім їх перемістили до звичайної лікарні. Німецькі загиблі були поховані норвезькими військовими у братських могилах, а потім були перенесені після війни на цвинтар німецької комісії з військових могил в Альфасеті в Осло.::::::::::::Докладніше

Битва за Київ — великомасштабна битва Червоної армії та вермахту 7 липня — 19 вересня 1941 року (72 дні). Битва за Київ була частиною наступального плану «Барбаросса», в радянській військовій історії отримала назву Київської оборонної операції.
З німецької сторони в битві брала участь група армій «Південь» під командуванням генерал-фельдмаршала Рундштедта, а також 2-га танкова група та 2-га армія з групи армій «Центр». З радянської сторони в битві брали участь війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала-полковника М. П. Кирпоноса (під час битви загинув), у складі п'яти загальновійськових армій та Пінської флотилії під командуванням контрадмірала Д. Д. Рогачова, під загальним керівництвом Маршала Радянського Союзу С. М. Будьонного.
Ця битва стала безпрецедентною поразкою для Червоної армії та була більш нищівною за наслідками, ніж Білостоцько-Мінська битва у червні–липні 1941 року. В оточення потрапили 452 700 радянських солдатів, 2642 гармати та міномети та 64 танки, з яких лише 15 000 солдатів змогли вирватися з оточення. Південно-Західний фронт зазнав 700 544 втрат, у тому числі 616 304 убитими, полоненими або зниклими безвісти під час битви. 5-та, 37-ма, 26-та, 21-ша і 38-ма армії, що нараховували 43 дивізії, були майже знищені, 40-ва армія зазнала значних втрат. Як і попередньо Західний фронт, Південно-Західний фронт довелося відтворювати майже з нуля.::::::::::::Докладніше